Олена застигла, не знаючи, що й сказати. Зазвичай свекруха тримала себе в руках, але сьогодні явно вирішила влаштувати шоу.
— Пані Галино, з Андрійком я розберуся, — спокійно відповіла Олена. — Краще скажіть, що це ви всім сусідам розпатякали, ніби я вас погано підстригла? Так і клієнтів позбутися недовго!
Свекруха стрельнула на неї злим поглядом і процідила крізь зуби:
— А хай розбігаються! Може, нарешті нормальну роботу знайдеш — у бухгалтерію підеш, як Христина!
Тут Олена все зрозуміла. Ось де собака зарита! Пані Галина досі не могла змиритися, що її невістка не роз’їжджає на дорогому авто й не заробляє тисячі, як Христина. Вона глибоко вдихнула, щоб стримати гнів. Якщо бурчання про борщ ще можна було стерпіти, то такого приниження вона терпіти не збиралася.
— Вибачте, я не Христина, — почала Олена, але свекруха різко її перебила:
— Та куди тобі до неї! Христина з Богдана директора зробила, а ти Тараса під каблук загнала й кар’єру йому зіпсувала!
Олена стояла, ніби громом прибита, коли двері знову грюкнули. У квартиру ввірвався гучний сміх і хмара солодких парфумів.
— Ми тут! — гукнув Тарас, зазираючи на кухню.
Олена обійшла пані Галину й виглянула в коридор. Біля дзеркала стояла Христина, поправляючи яскраво-червону помаду.
— Богдан із клієнтами затримався, — шепнув Тарас, підходячи до дружини. — А в Христини машина в ремонті, тож я її підвіз. Зроби нам кави, гаразд?
Олена відступила, пропускаючи непрохану гостю в кімнату. Христина пройшла повз, граційно виляючи стегнами й тягнучи за собою Тараса. А з кухні вже поспішала пані Галина:
— Христинко, як же ти гарно виглядаєш! Ця помада — просто знахідка! А що ти нашому Тарасику подарувала?
Закотивши очі, Христина почала розхвалювати дорогущий планшет, який привезла для іменинника. Свекруха аж сплеснула руками, захоплюючись ціною подарунка. А Олена стояла осторонь, відчуваючи себе зайвою на власному святі.
— Олено, де кава? — гукнув Тарас, виводячи її з задуми.
Вона відштовхнула чоловіка й пішла на кухню.
— Чому ви не заїхали в кав’ярню, якщо так хочете кави? — не стрималася вона. — Я з салатами не встигаю, а тут ще твоя мама все псує!
— Фу, що це за гидота? — раптом прогундосила пані Галина, тицяючи пальцем у баклажанові рулетики. — Невже не можна було в ресторані відзначити? Прийдуть пристойні люди, а тут якийсь базар із твоїм олів’є!
Христина, що стояла поруч, скривилася й додала:
— Справді, якийсь колгосп.
Олена відчула, як кров прилила до обличчя. Вона вже відкрила рота, щоб відповісти, але тут задзвенів дверний дзвінок. Тарас побіг відчиняти, а за ним приплигала Христина. З коридору долинали радісні вигуки й цмокання.
Пані Галина штовхнула Олену ліктем у бік:
— Чого стоїш, як пень? Чула ж, таке подавати не можна! Мій син скоро начальником стане, а ти ганьбиш нас!
Олена не встигла отямитися, як свекруха схопила відро для сміття й одним рухом змахнула туди майже всі закуски. На столі лишився тільки понівечений олів’є.
— Що ви робите?! — закричала Олена, хапаючи її за руку. — Ідіть додому, якщо вам усе не так! І Христину свою забирайте!