В ясний весняний день Тарас Гнатів приземлився в аеропорту Львова разом зі своїм семирічним сином Остапом. Їхня подорож почалася з маленького містечка на Поліссі, де Тарас працював лісником. Але цього дня він мав особливу мету — відвідати весілля свого давнього друга Богдана, яке мало відбутися в розкішному ресторані в центрі міста. Перед тим, як вирушити на святкування, Тарас вирішив зробити зупинку, яка мала для нього глибоке особисте значення. Взявши Остапа за руку, він попрямував до старовинного львівського цвинтаря на Личакові.
Там, серед тиші й спокою, Тарас поклав букет айстр на могилу своєї покійної сестри Марії, яка багато років тому загинула в трагічній аварії. Він стояв мовчки, згадуючи її теплий голос і лагідну усмішку, а Остап, не зовсім розуміючи важливості моменту, тримав його за руку й розглядав старі надгробки. Після короткої молитви Тарас зітхнув і повів сина до центру міста. Львів змінився за останні роки, і лісник, який не бував тут уже давно, відчував себе трохи розгубленим серед гамірних вулиць і незнайомих поворотів.
Раптом біля них зупинився автомобіль, і з нього вискочив Богдан — усміхнений, у святковому костюмі. «Тарасе, друже, я вже думав, що не дочекаюся тебе!» — вигукнув він, обіймаючи товариша. Тарас посміхнувся у відповідь і нахилився до сина: «Остапе, ми ж на весілля до дядька Богдана їдемо, правда?» Хлопчик, ще вражений своєю першою мандрівкою літаком, радісно кивнув і побіг до машини, плескаючи в долоні.
Дорогою до ресторану Богдан розповідав останні новини: як готувався до весілля, як нервував через вибір місця, і не переставав дякувати Тарасу за те, що той приїхав. «Ти ж знаєш, як я ціную нашу дружбу», — додав він щиро. Тарас, слухаючи ритмічний гул двигуна, занурився в спогади про те, як їхнє знайомство почалося в засніжених лісах Волині, де він колись врятував Богдана від біди. Ця історія була сповнена небезпеки й несподіванок, і тепер вона знову оживала в його думках.
Їхня дружба зародилася два роки тому, коли Богдан, успішний підприємець із Тернополя, вирішив провести відпустку в густих лісах Волині. Він приїхав туди з групою друзів, щоб покататися на лижах і насолодитися зимовою природою. Спочатку все йшло чудово: свіже повітря, хрусткий сніг під ногами й веселі вечори біля вогнища. Але одного дня Богдан, відчувши приплив сміливості, вирішив відірватися від компанії й дослідити ліс самостійно. Він був упевнений, що зможе знайти дорогу назад, покладаючись на свій інстинкт і туристичний компас.