Інсулін — це гормон, що регулює обмін речовин у людському організмі. Він виробляється бета-клітинами підшлункової залози та через кровоносну систему розподіляється по всьому тілу. Інсулін зв’язується з рецепторами клітин, передаючи їм сигнали для здійснення певних функцій. Основний вплив гормон здійснює на м’язові клітини, жирову тканину та печінку. Коли клітини організму втрачають чутливість до інсуліну, цей процес називається інсулінорезистентністю. У такому стані ефективність інсуліну значно знижується.
Одним із головних завдань інсуліну є транспортування глюкози з крові всередину клітин, де вона використовується для виробництва енергії. Якщо клітини стають менш чутливими до інсуліну, цукор залишається в кровоносній системі, що призводить до його підвищення. У довгостроковій перспективі це може викликати розвиток діабету 2 типу.
Причини та фактори ризику
Інсулінорезистентність може бути спадковою, але часто вона розвивається під впливом зовнішніх чинників. Основними причинами є:
- Жирові відкладення в ділянці живота, які виділяють речовини, що знижують чутливість клітин до інсуліну.
- Нестача фізичних навантажень сприяє накопиченню жиру та зменшенню чутливості клітин до гормону.
- Надмірне споживання жирної, калорійної їжі з недостатньою кількістю клітковини.
- Стрес та гормональні порушення можуть негативно впливати на роботу інсуліну.
Деякі медикаменти, наприклад, глюкокортикоїди, також можуть тимчасово знижувати чутливість клітин до інсуліну.
Діагностика інсулінорезистентності
Саме по собі зниження чутливості до інсуліну не викликає очевидних симптомів, тому виявити його вчасно буває складно. Однак існують певні ознаки, які можуть вказувати на проблему:
- високий рівень тригліцеридів у крові;
- знижений рівень «хорошого» холестерину (ЛПВЩ);
- підвищений артеріальний тиск;
- наявність ожиріння в ділянці живота;
- регулярне підвищення рівня цукру в крові.
На інсулінорезистентність діагностика проводиться за різними методиками. Може застосовуватися вимірювання рівня проінсуліну — його підвищений показник може свідчити про інсулінорезистентність.
Методи профілактики та лікування
Щоб оптимізувати самопочуття і своєчасно виявити можливі захворювання можна зробити ДНК тест на здоров’я. Тест DNA Health — це генетичне дослідження, що дозволяє оцінити індивідуальну схильність до різних аспектів здоров’я, включаючи чутливість до інсуліну, метаболізм ліпідів та запальні процеси. Він надає персоналізовані рекомендації щодо харчування, способу життя та необхідності застосування дієтичних добавок, допомагаючи знизити ризик розвитку захворювань. DNA Health аналізує генетичні поліморфізми, що впливають на біодоступність мікронутрієнтів та активність ферментів, дозволяючи розробити індивідуальний план підтримки здоров’я.
Також можна здати тест ДНК Дієта. Це генетичне дослідження, що аналізує 15 генів, які впливають на схильність до ожиріння, реакцію на дієту та фізичні навантаження. Він надає персоналізовані рекомендації щодо харчування та способу життя, допомагаючи оптимізувати контроль ваги та покращити метаболічні процеси. DNA Diet дозволяє визначити, який тип дієти (середземноморська, низьковуглеводна або низькожирова) буде найбільш ефективним для конкретної людини, враховуючи її генетичні особливості.
Основним способом зниження ризику розвитку інсулінорезистентності є корекція способу життя:
- Регулярні заняття спортом підвищують чутливість клітин до інсуліну.
- Зменшення жирової тканини, особливо в ділянці живота, допомагає покращити обмінні процеси.
- Збільшення кількості клітковини, вживання корисних жирів та зменшення кількості простих вуглеводів.
Здоровий сон, йога, медитація можуть знизити негативний вплив стресу на гормональну систему.
Вплив інсулінорезистентності на організм
Низька чутливість клітин до інсуліну часто супроводжується іншими порушеннями обміну речовин, що формують метаболічний синдром. Це може призвести до:
- розвитку діабету 2 типу;
- підвищення артеріального тиску;
- атеросклерозу та серцево-судинних захворювань;
- ураження нервів, нирок, ризику інсульту чи серцевого нападу.
Завдяки зміні способу життя можливо значно покращити стан чутливості клітин до інсуліну. У деяких випадках цей процес можна повернути назад, якщо вчасно вжити заходів.