Те, що сталося далі, нагадувало нічний кошмар. Правда випливла назовні, і світ родини зруйнувався в одну мить. Тест ДНК чорним по білому свідчив: Ігор не є біологічним сином Миколи Олександровича. Давній гріх свекрухи постав перед усіма у всій красі.
У квартирі зчинився галас. Жінка намагалася виправдатися, кричала, що це помилка або підстава. Микола Олександрович, усвідомивши, що все життя виховував чужу дитину, погрожував дружині. Сусіди навіть почали стукати у двері, погрожуючи поліцією.
Маша сиділа тихо. Хоч її здогад виявився правильним, вона не відчувала тріумфу. Їй було шкода Ігоря та його батька.
— Мені дуже гірко від цієї правди, — сказав Микола Олександрович дружині. — Тепер зрозуміло, чому ти так ненавиділа невістку — свій гріх відчувала і на інших перекладала. Я подаю на розлучення.
Єлизавета Андріївна вже не кричала, а лише тихо плакала. Ігор ніжно взяв дружину за руку і сказав:
— Не вини себе, люба. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Він був вдячний дружині, що вона відкрила йому очі. Свекруха отримала жорстокий урок: не варто перекладати провину з хворої голови на здорову. Хитрішою за всіх у цій історії виявилася доля, піднісши сюрприз, якого і ворогу не побажаєш.