Максим дуже обережно, кінчиками пальців гортав знайдені документи, поки товста тканина його рукавички надійно захищала папір від непотрібних відбитків. Там лежали офіційні договори, що були щільно переповнені складним юридичним жаргоном, детальні топографічні карти всіх земельних ділянок навколо Старих Сосен, де скромна земля Надії Іванівни була агресивно і жирно обведена яскраво-червоним маркером. Були там і свіжі роздруківки з офіційної кадастрової карти України.
Електронні листи були ретельно роздруковані на принтері й підкреслені жовтим маркером — ім’я Дениса з’являлося на цих сторінках досить часто, щоб безпомилково встановити чіткий і злочинний патерн, але не настільки часто, щоб це могло виглядати зовсім уже необережним з боку “Грінвуда”.
Також там були акуратно складені копії кадрів із їхнього прихованого відеоспостереження. Зернисті, нечіткі чорно-білі зображення самотньої Надії Іванівни, що тихо сидить на своєму власному ґанку. Фотографії під’їзної доріжки будинку самого Максима, зроблені пізно вночі. Всі часові мітки на цих знімках були виставлені точно до секунди.
Несподіваний, різкий звук за його спиною змусив чоловіка блискавично розвернутися на п’ятах.
Голоси. Їх було двоє. Важкі кроки наближалися дуже швидко, а гучний, недбалий хрускіт зламаних гілок видавав їхню повну, абсолютну відсутність будь-якої тактичної дисципліни.
— Йдемо через задній хід, — ледь чутно прошепотів Максим, швидко тягнучись лівою рукою до потертого нашийника Варти.
Але могутня собака навіть не зрушила з місця. Вона різко змістила центр ваги свого тіла, свідомо зайнявши ідеальну бойову позицію прямо між перекошеними металевими дверима і тим вузьким, прогнилим наскрізь виходом у задній стіні старого вагончика. Вона не блокувала шлях для Максима. Вона намертво блокувала шлях до нього.
Знайомий голос Дениса грубо розрізав лісову тишу, він був різким від явної нагальності й сильного нервового роздратування.
— Він точно має бути десь тут. Просто швидко забирай цей диск. І більше нічого тут не чіпай. Ми маємо повністю згорнути цю точку ще до настання вечора.
Він виринув у вузькому дверному отворі буквально за частку секунди. Від його нещодавнього, випещеного салонного лиску не залишилося абсолютно нічого. Дороге вовняне пальто було недбало розстебнуте навстіж, ідеальна зачіска розтріпалася, а обличчя почервоніло від швидкого бігу та колючого морозу. Цей ліс здер із нього маску успішного ділка, залишивши лише спітнілу, нервову людину.
Відразу за його спиною бовванів другий силует. Це був чоловік, якого Максим ніколи раніше не бачив: середнього віку, з надмірно широкими плечима та короткою шиєю. З-під розстебнутої темної куртки визирав дешевий спортивний костюм. Це був класичний найманець, типовий представник тих безіменних виконавців, яких рейдерські контори зазвичай використовують виключно як грубу фізичну силу для залякування. Його маленькі, глибоко посаджені очі гарячково бігали з боку в бік, професійно перевіряючи темні кути на наявність засідки.
На якусь неймовірно довгу, тякучу мить уся ця мікроскопічна сцена завмерла, наче поставлена на паузу кіноплівка. Ніхто не наважувався зробити перший рух.
А потім погляд Дениса нарешті сфокусувався на постаті Максима.
Здивування на обличчі непроханого гостя проіснувало лише мить, після чого воно стрімко переплавилося у чистий, нефільтрований і потворний гнів.
— Тебе тут взагалі не повинно бути, — з ненавистю виплюнув він слова, і з кожним складом із його рота виривалися густі хмари білої пари. — Це тебе абсолютно не стосується, неповносправний бовдуре.
Максим не здригнувся. Він зробив один плавний, розмірений крок уперед, повністю вийшовши у смугу тьмяного світла і надійно закриваючи власним широким тілом стіл із доказами.
— Це безпосередньо стосується Надії Іванівни, — відрізав колишній розвідник, і його голос пролунав рівно, без жодної емоційної амплітуди. — І це так само стосується тих собак, яких ти викинув помирати.
Денис раптом розсміявся. Це був дуже короткий, крихкий і нервовий звук, який миттєво тріснув на морозному повітрі, немов тонка крига під черевиком.
— Ти справді наївно думаєш, що все це закінчиться для тебе чимось хорошим? Уявив себе місцевим героєм? Це просто великий бізнес, ідіоте. Нічого особистого. Тільки гроші.
Він зробив агресивний випад уперед, геть забувши про те, де саме він зараз знаходиться. Гладка підошва його дорогого міського черевика зрадницьки потрапила на пляму слизького, промерзлого моху прямо біля металевого порога вагончика. Денис послизнувся. Його руки безпорадно і смішно замахали в холодному повітрі, намагаючись спіймати втрачену рівновагу, і вся його напускна інерція миттєво зламалася. Його хвалена впевненість дала тріщину, і крізь ці розломи назовні яскраво проступила справжня, жалюгідна правда — цей чоловік був до смерті наляканий.
Варта не згаяла жодної секунди. Вона не пустила в хід свої гострі зуби і не застосувала грубу фізичну силу.