Він опустив телефон на рівень очей сержанта.
— А ви змусили його стояти на колінах. Ви втирали його обличчя в підлогу. Ви назвали його шахраєм. Ви витерли ноги об іграшку його маленької дитини і реготали при цьому.
У залі стояла абсолютна, дзвінка тиша. Ніхто навіть не кашляв.
— Я стояв рівно за вашими спинами і записував усе на відео. Я зафіксував кожну вашу образу і кожне порушення закону.
Залізняк постукав пальцем по темному екрану.
— Це відео вже завантажене у хмарне сховище. Його копії вже надіслані моїм юристам і моїм знайомим з числа найкращих журналістів-розслідувачів столиці.
Богдан Чорний відкрив рота, намагаючись щось сказати, але голос йому зрадив. Від його зверхньої ухмилки не залишилося й сліду.
— Пане генерале, ми… ми просто діяли згідно з нашими інструкціями…
— Згідно з інструкціями? Це так ваше керівництво прописує протоколи? Втирати в бруд кавалера бойової нагороди?
Він обвів важким поглядом натовп, який продовжував знімати.
— Ось так тепер виглядає наша вдячність?
Тиша була йому найпромовистішою відповіддю.
Залізняк повернувся до Максима.
— Старший сержанте, зберіть свої речі. Ми йдемо звідси.
Максим мовчки нахилився. Він акуратно зібрав розкидані медичні засоби, підняв зім’ятий, брудний наказ про нагородження та понівечене рожеве цуценя. Він на мить затримав іграшку в долонях, з болем дивлячись на відбиток протектора. Потім випростався.
Він подивився прямо в очі сержанту Чорному. Він не сказав йому жодного слова. Йому це було непотрібно.
Вони попрямували до центрального виходу разом. Досвідчений генерал і його медик. Пліч-о-пліч. А позаду них, немов паралізовані, залишилися стояти троє патрульних на руїнах власних кар’єр.
День третій приніс перший, але дуже вагомий хід у цій шаховій партії.
Генерал Залізняк не став писати банальну скаргу через електронні форми. Він зробив один-єдиний телефонний дзвінок. Це був дзвінок із тих, на які відповідають після першого ж гудка.
— Мені потрібна вся їхня історія. Кожна закрита справа. Кожен рапорт. Абсолютно все.
Вже за кілька годин за роботу взялася полковник юстиції Ірина Косач. Блискучий військовий адвокат із п’ятнадцятирічним стажем руйнування корупційних схем. Вона була з тієї категорії фахівців, які не просто виграють суди — вони випалюють опонентів дотла.
— Пане генерале, це трохи виходить за межі нашої стандартної практики, — зауважила вона, переглядаючи первинні дані. — Зазвичай військова юстиція не веде справи проти міської поліції. Для цього є спеціальні державні бюро.
— Я і не збираюся діяти винятково через формальні канали, полковнику. Я хочу зібрати на них повне досьє. Жоден їхній скелет не має залишитися в шафі.
— Вас зрозуміла. Починаю роботу негайно.