Шокуючий фінал на весіллі: наречений підняв фату і ледь не втратив свідомість! Кого він побачив замість майбутньої дружини?

Оля Марченко солодко потягнулася, наче задоволена кішка, яка нарешті знайшла своє тепле місце під сонцем. Вона не наважувалася розплющувати очі, адже до нестями боялася, що все пережите цієї ночі виявиться лише яскравим сновидінням. Замружившись і млосно усміхаючись, дівчина повільно перевернулася на бік, загортаючись у прохолодний шовк постільної білизни. Її тіло приємно нило, залишаючи відчуття легкої втоми, яке зазвичай буває після виснажливого, але продуктивного тренування. Щоправда, справжня причина її нинішнього стану ховалася зовсім не в гантелях чи бігових доріжках елітного спортзалу, а мала куди більш інтимний, чуттєвий характер. Звали головного винуватця цієї солодкої м’язової втоми Євген Коваль.

Шокуючий фінал на весіллі: наречений підняв фату і ледь не втратив свідомість! Кого він побачив замість майбутньої дружини?

Саме його впевнене, вольове обличчя Оля розраховувала побачити першим у цей сонячний київський ранок. Вона повільно підняла важкі від сну повіки, але одразу ж виявила, що друга половина величезного ліжка king-size абсолютно порожня. Не встигла дівчина відчути укол розчарування, як з боку коридору почувся глибокий чоловічий баритон, від якого по шкірі знову побігли мурахи.

— Уже прокинулася? Доброго ранку, моя красуне, — пролунав голос.

Оля рвучко обернулася через плече і побачила, що Женя стоїть у дверному отворі спальні, спираючись на одвірок. Він уже встиг прийняти контрастний душ, одягнути ідеально випрасувані темні джинси та свіжу білосніжну сорочку. Чоловік повільно застібав срібні запонки на манжетах, при цьому не зводячи пронизливого погляду з розгубленої дівчини.

Оля ніяково кивнула, скромно опустила густі вії та спробувала трохи підвестися на ліктях. У цю ж секунду важка ковдра зрадницьки зісковзнула вниз, оголюючи її тендітні плечі. Дівчина вчасно перехопила край тканини, швидко прикриваючись, проте її щоки миттєво залив густий рум’янець.

“Ну чого ти червонієш перед ним, наче та випускниця інституту шляхетних дівчат?” — подумки відшмагала себе Оля, намагаючись опанувати емоції. Урешті-решт, під покровом ночі цей чоловік уже побачив усе, що хотів, тож зараз корчити з себе святу невинність було щонайменше безглуздо. Однак перебороти свою природну сором’язливість і провінційну скромність дівчина так і не змогла.

Так вона й завмерла під жадним, відвертим поглядом Євгена, судомно притискаючи ковдру до грудей.

— Доброго ранку, — тихо відгукнулася Оля, все ще не наважуючись підняти очі на чоловіка.

Такій невпевненій поведінці було цілком логічне та життєве пояснення. Досвіду в спілкуванні з протилежною статтю в Ольги було небагато, а тим більше з такими яскравими представниками сильної половини людства. Євген був статним, заможним, неймовірно цікавим і випромінював ту непохитну столичну впевненість, якої Олі так бракувало. Дівчина лише місяць тому отримала диплом столичного національного університету, завершивши складний етап навчання.

До цього моменту її єдиними серйозними стосунками був роман із ровесником Денисом — звичайним студентом з її потоку. Вона зустрічалася з ним майже два роки, будувала спільні плани на майбутнє, мріяла про затишну орендовану квартиру десь на лівому березі Києва. А потім, абсолютно випадково, побачила в його телефоні відверті повідомлення від іншої дівчини. Зрада вдарила під дих, зламавши всі рожеві окуляри. Після такого болючого досвіду заводити новий роман Олі зовсім не хотілося, та й банально не було часу. Попереду маячили випускні іспити, безсонні ночі над дипломною роботою, тому на всі залицяння інших хлопців вона відповідала ввічливою, але холодною відмовою.

І ось університетське життя залишилося позаду. Олі здавалося, що перед нею тепер відкритий весь світ, сповнений безмежних можливостей. За вікном панувало спекотне київське літо, місто дихало свободою, і юному серцю нестерпно захотілося справжнього кохання — такого, як описують на сторінках класичних романів.

Саме в цей переломний момент у її житті з’явився Євген Коваль. Їхня зустріч відбулася в елітному арт-клубі “Вертикаль” на Подолі, куди Олю силоміць витягли подруги, щоб відсвяткувати отримання дипломів. Дівчина ніколи не відрізнялася зухвалою поведінкою: вона пила безалкогольні коктейлі, тулилася ближче до бару і відчувала себе чужою на цьому святі життя. Поїхати з нічного закладу з малознайомим чоловіком було для неї чимось на межі фантастики.

Проте, коли Євген впевненою ходою підійшов до неї, галантно запросив на танець, а потім запропонував випити кави на терасі, дівчина розтанула, наче порція ванільного морозива під серпневим сонцем. Він вмів слухати, жартував так, що вона щиро сміялася, і дивився на неї так, ніби у всьому клубі більше не існувало жодної жінки. Та й відверто заздрісні погляди подружок, які не могли повірити, що такий статусний чоловік звернув увагу саме на скромну Олю, змусили її відчути неабияку гордість.

Тієї ночі молоді люди гуляли старовинними вулицями міста до самого світанку. Оля була абсолютно зачарована цим дорослим і мудрим чоловіком. За одним казковим побаченням слідувало друге, потім третє — з розкішними букетами, вечерею в панорамних закладах та безкінечними розмовами про все на світі.

І ось дівчина сама незчулася, як опинилася в його розкішній квартирі елітного житлового комплексу. Євген здавався недосвідченій Олі справжнім принцом із сучасної казки. Він дуже красиво залицявся, був максимально уважним до дрібниць, робив вишукані компліменти, які не звучали вульгарно.

Щоправда, Євген одразу, без зайвих реверансів, дав зрозуміти, що йому цікаві всі без винятку аспекти стосунків між чоловіком і жінкою. Він мав свою філософію, яку вміло вкладав у вуха дівчини.

— Розумієш, Олю, якщо між людьми немає тієї самої іскри, справжньої хімії тіл, то навіть спільні інтереси та любов до однієї музики не врятують стосунки, — проникливо казав він за келихом вина. — Різниця темпераментів — це руйнівна сила. Вона повільно, але впевнено знищить будь-яку, навіть найромантичнішу пару. Ти ж згодна зі мною, маленька?

Наївній Олі було надзвичайно складно не кивнути на знак згоди, коли на неї дивилися так палко і впевнено. Хоча десь у глибині душі вона відчувала, що чоловік свідомо форсує події, намагаючись зламати її внутрішні бар’єри. А ось її столичні подружки лише покрутили пальцями біля скроні, почувши про її сумніви. Вони заявили, що вона живе в якомусь Середньовіччі, якщо збирається тримати дистанцію місяцями…Продовження історії – НАТИСКАЙТЕ на кнопку ВПЕРЕД 👇👇👇