Наступним пунктом мого маршруту став житловий комплекс, де Христина винаймала квартиру. Я бувала там незліченну кількість разів, але тепер дивилася на ці затишні новобудови абсолютно іншими очима. Це був хороший, сучасний масив із закритою територією — занадто дорогий для жінки, яка виховує дитину сама і працює на скромну зарплату в благодійній організації.
Я припаркувала свою машину через дорогу від центральних воріт і почала чекати. Рівно об одинадцятій тридцять Христина вийшла з під’їзду, міцно тримаючи Алісу за руку, і попрямувала до свого автомобіля. Я рушила слідом, тримаючись на безпечній відстані, поки вони не зупинилися біля приватної педіатричної клініки.
Поки вони були всередині, я глибоко вдихнула, змінила голос на більш м’який та підіграний і набрала номер реєстратури цієї клініки з мобільного.
— Доброго дня, дівчата, — щебетала я в слухавку. — Я рідна тітка маленької Аліси, ми зараз терміново оновлюємо нашу сімейну медичну картку для страховки. Підкажіть, будь ласка, яке саме по батькові чи чиє ім’я батька вписане у вас у реєстраційних документах малої? Мені просто потрібно звірити дані.
У слухавці запала коротка пауза, після якої адміністратор відповіла сухо й професійно:
— Перепрошую, але ми не маємо права розголошувати особисті дані наших пацієнтів телефоном.
— Ой, я вас чудово розумію, — не здавалася я, гарячково шукаючи вихід. — Тоді просто підтвердьте, будь ласка, чи починається ім’я батька в медичній картці на літеру «А»? Мені просто треба знати, чи правильну заяву ми подаємо.
— Жінко, для отримання будь-якої інформації з медичної карти дитини вам необхідно особисто прийти до клініки з документами, що посвідчують особу, та письмовим дозволом від матері, — відрізала дівчина.
Я тихо подякувала і поклала слухавку. Я була розчарована, але зовсім не здивована — медична таємниця в хороших закладах береглася суворо. Довелося шукати інші зачіпки.
Я дочекалася, поки вони вийдуть від лікаря, і поїхала за ними до невеликого затишного парку неподалік. Маленька Аліса відразу ж радісно побігла в бік ігрового майданчика, а Христина безсило опустилася на дерев’яну лаву, виглядаючи повністю виснаженою. З вікна свого автомобіля я уважно спостерігала за тим, як бігає й крутиться дитина, помічаючи кожну її міміку, кожен поворот голови, кожну звичку. У неї були карі, неймовірно теплі очі Андрія. Як, ну як я могла не помічати цього раніше?
Раптом тишу мого салону порушив різкий дзвінок. На екрані висвітилося ім’я чоловіка. Я принципово не зняла слухавку, дозволивши виклику перейти на автовідповідач, а за хвилину увімкнула запис його голосового повідомлення.
— Мар’яно, благаю тебе, схаменися, — звучав у динаміку його голос, що зривався від стримуваного гніву. — Я чудово розумію, що ти зараз лютуєш, і ти маєш на це повне право. Але ми дорослі люди і зобов’язані сісти й нормально поговорити. Сьогодні ввечері я приїду додому, хочеш ти цього чи ні. Зрештою, це і мій будинок теж.
Його будинок. Наш спільний котедж, який ми купували з такими грандіозними планами на майбутнє, мріючи, як у ньому тупотітимуть ніжки наших дітей. Дітей, яких він, як виявилося, уже давно народив з іншою жінкою.
Я за звела двигун, швидко повернулася назад і весь залишок дня провела за ретельним аудитом наших фінансових документів. Банківські виписки, детальні звіти по кредитних картках, інвестиційні рахунки за кілька років — я вивернула навиворіт усе, до чого мала законний доступ. Олена Віталіївна мала абсолютну рацію: тут потрібна була максимальна прискіпливість.
І те, що я там знайшла, змусило мою кров буквально закипіти від люті. У виписках чітко простежувалися регулярні великі зняття готівки, які дивним чином щоразу збігалися з днем народження маленької Аліси або напередодні Нового року. Там фігурували регулярні солідні витрати в магазинах елітних дитячих іграшок та брендового одягу, які Андрій свого часу легковажно пояснював мені як «подарунки для племінників його бізнес-партнера Дмитра».
Але найголовнішим ударом став щомісячний автоматичний платіж на рахунок приватного дитячого садка під назвою «Промінчики». Я ніколи раніше не звертала уваги на цю суму, тому що всіма комунальними й побутовими рахунками в нашому домі зазвичай займався виключно Андрій. Весь цей час він утримував свою таємну родину за наші спільні гроші. За мої гроші. За кошти з нашого спільного рахунку, який справно і вагомо поповнювався і з моєї офіційної зарплати також.
Я акуратно роздрукувала кожну таку виписку, кожну квитанцію, педантично розкладаючи папери по чистих папках. Це були неспростовні докази його фінансового шахрайства. Документальне підтвердження того, що чоловік роками нахабно обкрадав наш шлюб.
Рівно о шостій вечора на першому поверсі повернувся ключ у замку. Я спокійно сиділа за кухонним столом, повністю заваленим фінансовими звітами, коли Андрій переступив поріг. Він мав жахливий вигляд: небритий, у пом’ятому одязі, під очима залягли глибокі темні кола від безсонної ночі. Чудово. Це було саме те, на що він заслуговував.
— Мар’яно, — тихо й невпевнено промовив він, зупиняючись у дверях. — Дякую, що дозволила мені прийти й поговорити.
— Ти помиляєшся, це більше не твій дім, — спокійно відповіла я, навіть не піднімаючи на нього очей від чергової банківської роздруківки. — Я впустила тебе сюди виключно для того, щоб ти зібрав свої речі й забрав їх звідси назавжди.
Андрій повільно підійшов ближче і присів на стілець навпроти мене, намагаючись схопити мене за руку. Я різко смикнула долоню назад, уникаючи його дотику.
— Будь ласка, Мар’яно, вислухай мене. Я все тобі поясню.
— Поясниш що? — я нарешті підняла голову, і мій крижаний погляд змусив його мимоволі здригнутися. — Що ти чотири роки цинічно зраджував мені? Що в тебе росте донька, про існування якої ти жодного разу не натякнув? Чи те, що ти систематично цупив гроші з нашого сімейного бюджету, аби забезпечити комфортне життя своїй коханці?
Андрій боляче скривився, наче від удару:
— Це не було крадіжкою, Мар’яно. Це також і мої гроші, які я заробляв своїм розумом і працею.
— Невже? — я видала тихий смішок, від якого йому явно стало ніяково. — Знаєш, я сьогодні дуже уважно зайнялася математикою, Андрію. Дуже цікавою сімейною математикою.
Я повільно підсунула через стіл один із роздрукованих аркушів прямо йому під ніс.
— Подивися сюди. Це детальний звіт про те, скільки саме ти потайки витратив на Христину та Алісу за останні три роки. Приватний елітний садок, брендовий одяг, дорогі іграшки, оплата медичних послуг, продукти. Хочеш почути фінальну цифру, яку ти вивів з нашої родини?
Він кинув швидкий погляд на папір, і залишки кольору миттєво зникли з його обличчя.
— Сорок сім тисяч доларів, — чітко й карбуючи кожне слово, вимовила я. — Сорок сім тисяч доларів із нашого спільного рахунку. Гроші, які ми відкладали разом. Гроші, які ти витрачав на своє таємне задоволення, поки мені в очі розказував, що нам треба затягнути паски і бути максимально економними, бо ми ж збираємо фінансову подушку для наших майбутніх дітей!
— Мар’яно…
— Я ще не закінчила! — мій голос звучав смертоносно тихо, тримаючи за горло кожну його спробу виправдатися. — Я також знайшла той ювелірний чек на срібний дитячий браслет, який ти купив Алісі. Ти придбав його саме того тижня, коли з бідним обличчям запевняв мене, що у вашій фірмі криза, замовлень немає, тому ми не можемо дозволити собі поїхати у довгоочікувану відпустку.
Андрій безсило сховав обличчя в долоні, важко зітхаючи.
— Я ніколи в житті не хотів, щоб усе так повернулося, — глухо прошепотів він.
— Що саме? Твій брудний роман? Те, що ти зробив її вагітною? Твоя щоденна брехня протягом чотирьох років? Чи те, що ваша маленька таємниця сьогодні так безглуздо випливла назовні перед усім нашим оточенням?
— Усе разом, — ледь чутно вимовив він, піднімаючи на мене повні відчаю очі. — Але я клянуся, що кохаю тебе, Мар’яно. Я завжди кохав тільки тебе.
Я не стрималася і гірко, голосно розсміялася. Цей звук злякав навіть мене саму, настільки в ньому було багато отрути й болю.
— У тебе дуже специфічне уявлення про кохання, Андрію.
— Усе почалося як безглузда, випадкова помилка, — почав він гарячково виправдовуватися, хапаючись за соломинку. — Тоді між нами з тобою була стіна, ми постійно сварилися через ці нескінченні невдалі аналізи та лікарей. Христина була дуже самотньою після того, як її кинув той покидьок, а мені просто хотілося затишку. Це мала бути всього одна випадкова ніч, ми не планували нічого серйозного!
— Але однією ніччю це чомусь не закінчилося.
— Ні, не закінчилося, — він подивився на мене з жалюгідною надією. — А коли вона сказала, що вагітна… Мар’яно, я хотів усе розповісти, чесно! Я намагався розірвати це коло десятки разів. Але Аліса — моя рідна кровна донька. Я не міг просто викреслити її зі свого життя і боягузливо кинути напризволяще.
— Тож замість цього ти вирішив просто викинути зі свого життя мене.
— Я нікого не викидав! Я залишався з тобою в цьому домі. Я щодня обирав тебе!
— Ти обирав щодня мені брехати, — жорстко перебила я його, знищуючи будь-які спроби маніпуляцій. — Ти обрав зробити мене головною дурепою у цій виставі. Ти обрав дозволити мені бавити твою дитину, вважаючи себе доброю тіткою. Ти спокійно дивився, як я везу продуктові пакети моїй «бідній подрузі-одиначці», знаючи, що ти і є той самий батько.
— Мені невимовно шкода, — з його очей нарешті покотилися сльози. — Я знаю, що не заслуговую на це, але благаю: пробач мені. Давай спробуємо пройти через це пекло разом і зберегти наш шлюб.
Я дивилася на цього чоловіка, з яким прожила сім років, ділила ліжко, мрії та секрети, і відчувала лише порожнечу.
— Ні, — відповіла я коротко й без жодних емоцій.
— Мар’яно, я благаю…
— Щоб до завтрашнього вечора твоїх речей у цьому будинку не було, — спокійно підсумувала я, збираючи документи назад у папки. — Забирай свій одяг і особистий мотлох, але навіть не думай торкатися того, що належить мені. Я вже змінила замки на дверях свого робочого кабінету та нашого домашнього сейфа.
— Ти не маєш права так чинити і просто виставляти мене на вулицю! Це такий самий мій будинок, як і твій!
— Насправді, маю повне право, — я поклала перед ним ще один офіційний аркуш паперу. — Я сьогодні була в Олени Віталіївни. Чи знаєш ти, що приховування доходів і витрачання спільних сімейних коштів на утримання таємних сімей прямо впливає на поділ майна в суді? Українське законодавство дуже суворо ставиться до фінансових махінацій в шлюбі.
Андрій остаточно зблід, і в його очах з’явився справжній тваринний страх.
— Ти подаєш на розлучення…
— Я тебе знищую, — тихо виправила я його. — Є величезна різниця.
Він дивився на мене так, наче вперше в житті бачив жінку, яка сиділа перед ним.
— Це не ти, Мар’яно. Ти ніколи не була такою жорстокою й мстивою. Ти завжди була доброю, милосердною, здатною все зрозуміти…
— Мабуть, я просто була круглою ідіоткою, — я встала з-за столу, міцно притискаючи до грудей папки з доказами. — Ідіоткою, яка чотири роки свято вірила кожному твоєму слову. Але ця жінка померла вчора ввечері під дзвін розбитого кришталю.
— Що ти збираєшся робити?
Я посміхнулася, і ця посмішка була холодною, наче січневий лід.
— Я подбаю про те, щоб абсолютно кожен дізнався, ким ти є насправді. Твої заможні клієнти, твої поважні інвестори, твої бізнес-партнери і вся твоя родина. Усі ті, хто вважає тебе зразковим, чесним чоловіком та великим професіоналом.
— Ти просто помножиш на нуль мою кар’єру!
— Тобі варто було подумати про свою кар’єру до того, як ти вирішив помножити на нуль моє життя, — я зробила крок у бік сходів, але на мить зупинилася й обернулася через shoulder. — Ах, і ще одне, Андрію. Тобі терміново знадобиться дуже хороший адвокат. Тому що коли державні органи дізнаються, що ти три роки приховував офіційне батьківство і не платив аліменти, у тебе виникнуть величезні проблеми із законом.
Я залишила його сидіти на самоті за порожнім кухонним столом в оточенні роздрукованих доказів власної підлості, а сама піднялася нагору, щоб почати пакувати його сумки. Наша війна офіційно розпочалася.