Василь мало не вдавився чаєм і закашлявся. Помічниця Олена кинулася принести йому води, але старий лише махнув рукою, відсуваючи склянку.
— Не таке вже й добре це ранок, синку, — відповів він хрипко. — Знову гуляв до світанку? І як це ти вирішив, що вона житиме з нами, якщо знаєш її одну ніч?
Він кинув погляд на Мар’яну й ще більше спохмурнів. Дівчині було явно за тридцять, обличчя видавало багатий життєвий досвід: під очима залягли тіні від учорашньої туші, а волосся сплуталося в неохайний клубок. Але вона не зніяковіла — навпаки, дивилася на Василя зухвало, усміхаючись білосніжними зубами. «От же ж хитра лисиця, — подумав старий. — Висока, стегна широкі, блондинка, очі зелені, ще й родимка на щоці — прямо Сашків ідеал, як із пісень про кохання».
— Тату, якщо я її привів, значить, усе серйозно, — Сашко заметушився, але Мар’яна стиснула його руку, заспокоюючи. — Ми кохаємо одне одного, вона — моя мрія!
Василь зітхнув, подивився на сина й коротко кинув:
— Поживемо — побачимо.
Мар’яна йому не сподобалася з першого погляду, але сперечатися з сином сил не було. Після втрати дружини старий уникав сварок — здоров’я вже не те. Ще в молодості, стоячи в холодних карпатських річках, він застудив ноги, заробивши ревматизм і радикуліт. Тепер щоразу перед дощем сустави крутило так, що хоч криком кричи.
До вечора Сашко з Мар’яною притягли до будинку два величезні валізи, набиті речами. «Це поки що на перший час», — засміялася Мар’яна, кокетливо глянувши на Сашка, а той у відповідь лише посміхнувся й чмокнув її в щоку. Василь Іванович стояв осторонь, похитуючи головою, і спостерігав, як парочка обіймається просто перед кухарем, який готував вечерю. «Ну й нахабство», — подумав старий, але промовчав.
Мар’яна швидко обжилася в будинку, зайнявши чи не половину другого поверху. Вона одразу почала встановлювати свої порядки, що Василеві геть не подобалося. Раніше сніданок подавали о восьмій ранку — так було зручно старому, бо він звик вставати з першими променями сонця. Але Мар’яна наказала кухареві приносити їй їжу о десятій, причому прямо в її кімнату.
Бідолашному кухарю, який готував у домі вже десять років, доводилося крутитися, як білка в колесі, готуючи двічі. Мар’яна ж на це не зважала — цілими днями валялася перед телевізором або гасала по місту на Сашковій машині «за справами».