— Я робив це не заради нагород.
— Я знаю. — Чоловік простягнув конверт. — Це компенсація зі страхового фонду Рибачука. Вам і собаці не доведеться починати з нуля.
Гліб глянув на Графа, який обнюхував черевики гостя.
— Йому байдуже до грошей. Він просто хоче безпечне місце, щоб спати.
Два місяці по тому сніг зійшов, поступившись місцем весні. Нова хата стояла там, де згоріла стара — збудована з міцного смерекового бруса. Гліб стояв на ґанку з кухлем кави, дивлячись, як Граф ганяється за метеликами.
Знайома машина піднялася дорогою; Олена вийшла, тримаючи журнал із великою статтею.
— Я заборгувала вам авторський примірник.
Гліб узяв журнал. Заголовок був простим: «Тіні Карпат: Як один солдат і його пес врятували честь армії».
— Ви зробили так, що це мало значення.
— Ми зробили так, що це мало значення.
Вони сиділи разом, поки сонце опускалося за хребти Ґорґан. Позаду них ліс стояв високий, більше не ховаючи монстрів. А біля ніг німецька вівчарка лежала на сонці, і тягар минулого нарешті зник.