Цього чудового весняного дня Маша вирішила вибратися зі своїх чотирьох стін і прогулятися парком, що розкинувся поруч із маленьким озером. Це було ідеальне місце, щоб утекти від міської метушні та насолодитися природою, знайти справжній душевний спокій.
Навколо панувала свіжість весни, співали птахи, а вода в озері вигравала райдужними барвами під сонячним промінням.
Маша із задоволенням годувала качок, які прудко підпливали до неї за ласощами. Вона мружилася від задоволення і відчувала, як теплі промені сонця лагідно торкаються її обличчя. Це була справжня благодать.
У цей же час на іншому кінці парку прогулювався симпатичний хлопець Ігор. Він уже деякий час спостерігав за Машею і ніяк не міг відірвати погляду від її вроди та спокою, з яким вона розчинялася в навколишній красі. Дівчина здавалася йому чарівною.
Його серце закалатало швидше, коли він нарешті наважився підійти до неї. Зробивши кілька кроків, Ігор зупинився неподалік від Маші і, зібравши всю свою рішучість, заговорив.
— Доброго дня! — почав він, привітно усміхаючись. — Ви тільки не подумайте, що я нав’язуюся. Просто не міг не підійти. Ви виглядаєте так гармонійно тут, серед цієї природи. Гріх було б пройти повз!
Маша здивовано повернулася до нього, але її погляд швидко пом’якшав. Вона відповіла усмішкою, відчуваючи приємне легке хвилювання. Ось так невимушено почалося знайомство Маші та Ігоря, яке, як вони пізніше зрозуміють, стане початком чогось великого і значущого в їхньому житті.
Молоді люди разом гуляли, спілкувалися, сміялися і ніяковіли, зазираючи одне одному в очі. У повітрі витав тонкий аромат романтики. Маші сподобався цей впевнений у собі та цілеспрямований хлопець, і після цієї зустрічі у них зав’язалися теплі стосунки.
Минуло кілька місяців романтичних прогулянок, походів у кіно та ресторани, і ось Ігор запропонував познайомити Машу зі своїми батьками. Дівчина дуже хвилювалася, адже це вперше в її житті стосунки зайшли настільки далеко.
Вона губилася в здогадах: що треба робити при знайомстві з батьками хлопця? Як поводитися? Вона одягла найкращу сукню, зробила легкий макіяж і дорогою купила смачний торт.
Після роботи Ігор забрав її, і вони разом поїхали до його батьків. На порозі їх зустрів Микола Олександрович. Він привітався, щиро усміхаючись:
— Проходь, Машенько! Дуже радий нарешті познайомитися з обраницею сина, про яку чув так багато хорошого.
А ось Єлизавета Андріївна, мати Ігоря, не так привітно зустріла потенційну невістку. Вона з ненавистю зміряла дівчину поглядом з голови до ніг, не промовивши при цьому ані слова.
Лише презирливо скривившись, жінка схопила Ігоря за руку і буквально потягла його за собою на кухню, залишивши розгублену Машу просто на порозі.
— Синку, послухай матір, ти кого це до нас притягнув? Де ти її знайшов? Вона що, на трасі собі на життя заробляє? — не добираючи слів, виховувала сина мати. — Ти взагалі її бачив? Чи через призму закоханості зовсім осліп? Губи і нігті червоні, сукню одягла таку, що все видно, навіть нахилятися не треба.
— Ну за що мені таке покарання? Таке відчуття, що це не вчителька, а якась дівиця з нічного клубу до нас приїхала!