Вона сіла, поправляючи складки своєї мантії, і взяла до рук суддівський молоток. Сьогодні він здавався їй легшим, ніж будь-коли.
— А тепер, — сказала вона з широкою усмішкою, — до роботи. Ми маємо служити правосуддю і допомагати людям.
Коли викликали першу справу, Ліля нахилилася до батька.
— Тату, ти бачиш, якою щасливою виглядає тьотя суддя зараз?
Роман усміхнувся, дивлячись на доньку, і його серце розпирала гордість.
— Так, сонечко, бачу.
— Ось так виглядає справжнє зцілення, — прошепотіла Ліля зі своєю недитячою мудрістю. — Це не просто про те, щоб ніжки ходили. Це про те, щоб змусити людей згадати, яким красивим може бути їхнє життя.
Минуло пів року. Київська осінь сипала золотом на тротуари, коли суддя Катерина стояла біля вівтаря.
Цього разу вона була не в залі суду. Вона була в невеликій затишній церкві, одягнена в біле. Навпроти неї стояв лікар Олексій Гордійчук, який закохався не лише в медичне диво її одужання, а й у жінку, яка так відчайдушно боролася, щоб повернути собі радість життя.
Коли заграла музика — м’який, повільний вальс, — Катерина відклала свою тростину вбік. Вона ступила в обійми свого чоловіка. Вона рухалася повільно, обережно, але вона танцювала.
У передньому ряду Роман спостерігав за цим із вологими очима. Ліля, яка розкидала пелюстки троянд перед нареченою, сиділа поруч із ним. Вона виконала свою роботу з дитячою серйозністю, наспівуючи щасливу мелодію всю дорогу до вівтаря.
Коли молодята гойдалися в такт музиці, Ліля смикнула Романа за рукав піджака.
— Тату, — прошепотіла вона. — Ти знаєш, що найкрутіше в дивах?
— Що саме, сонечко?
Ліля усміхнулася, і це була та сама сліпуча, знаюча усмішка, яка запустила всю цю історію в холодній залі суду місяці тому.
— Найкрутіше те, що коли люди бачать, як стається одне диво, вони починають вірити, що всі види чудових речей можливі. А коли люди вірять у чудові речі… чудові речі трапляються постійно.
Роман пригорнув доньку до себе, поцілувавши її в маківку. Він дивився, як танцюють його друзі. Він згадав улюблену приказку своєї покійної дружини: Дива трапляються, коли любов сильніша за страх.
Дивлячись на Лілю і бачачи радість на обличчі Катерини, Роман зрозумів істину. Дива — це не рідкісні удари блискавки. З такою любов’ю у світі дива трапляються кожного божого дня.