Дівчинка на секунду завмерла, уважно дивлячись у його темно-карі очі, а потім щасливо і дуже дзвінко розсміялася.
— А я від самого початку так і здогадалася! — вигукнула вона і міцно, з усієї дитячої щирості кинулася йому на шию.
А рівно через місяць і два дні наполегливої роботи адвокатів справедливість було відновлено. Олексій із маленькою Юлею стояли біля високих воріт колонії і зустрічали свою Аню.
Тим часом Валентина Миколаївна поралася на розкішній кухні просторого заміського особняка Добровольського в елітному котеджному містечку «Соснові береги». Вона рішуче вигнала звідти професійну домробітницю і власноруч пекла в духовці пухкі українські пиріжки з вишнями, щоб зустріти родину як годиться.
— Мамочко! Анюто! Донечко моя! Льошенько! — лунало звідусіль, коли вони нарешті переступили поріг дому.
Аня танула від безмежного, абсолютного щастя в теплих обіймах свого єдиного коханого чоловіка та доньки. Здавалося, всі випробування залишилися далеко позаду. Душа Олексія співала, і він вперше за десять довгих років відчував, що по-справжньому, на повні груди живе.
А на задньому сидінні його чорної BMW, припаркованої у дворі, тихо пахла величезна, розкішна корзина свіжих весняних незабудок. Адже якби не ті маленькі діамантові сережки на київській парковці, хто знає, як би трагічно склалася подальша доля цієї неймовірної пари.