Цього ранку Максим просто поставив дружину перед фактом: найближчої суботи ввечері вони йдуть у гості до його колеги Дениса та його дружини Христини. Це пролунало як найбуденніше повідомлення, наче він коментував прогноз погоди. Жодного натяку на прохання чи хоча б елементарне запитання.
А чи не зайнята вона цього вечора? Оксана повільно опустила горнятко з кавою на стіл, з усіх сил намагаючись не виказати свого роздратування, але всередині все одно відчула болючий укол образи. Чому він ніколи не питає її думки? Невже так важко було заздалегідь уточнити, чи є в неї якісь власні плани? Тим паче, що ці люди для неї майже чужі.
— Ми до них давно вже збиралися, — додав Максим, навіть не відриваючи погляду від екрана смартфона, де він безперестанку гортав робочі чати в Telegram.
— А хто це «ми»? — Оксана лише здивовано підняла брову. — Я їх практично не знаю.
— Ну от якраз чудовий привід познайомитися. Ти ж усе одно нічого важливого на суботу не планувала, правда? — Максим кинув на неї суворий, майже оцінюючий погляд.
Оксана спохмурніла, але сперечатися все ж не стала. Правду кажучи, нічого такого особливого на суботній вечір вона дійсно не намічала — її дні в декреті давно злилися в один безкінечний «день бабака» серед бетонних джунглів їхнього спального району на Позняках. Але сам факт того, що її просто поставили перед фактом, позбавивши права голосу, неприємно лоскотав нерви.
Дениса вона бачила лише кілька разів, коли забігала до Максима в офіс передати ключі, а от із Христиною перетиналася взагалі тільки одного разу — на корпоративі, куди запрошували сім’ї співробітників. Тоді вони обмінялися парою чергових фраз про київські затори та про те, як важко знайти хорошу няню, і їхня розмова дуже швидко зійшла нанівець. То навіщо йти в гості до людей, яких вона навіть до пуття не знає? Вона знову поглянула на чоловіка, який із повною впевненістю, що «все вже вирішено», повернувся до свого телефону.
«А може, просто відмовитися?» — майнула в голові шалена думка, але Оксана тут же її відкинула. Марна справа. Якщо Максим щось собі задумав, він навряд чи змінить плани. Та й, якщо бути відвертою із самою собою, можливо, це навіть на краще.
— Ну добре! — важко зітхнула вона. — Сподіваюся, бабуся Тетяна зможе посидіти із Софійкою.
— Я вже все владнав! — одразу озвався чоловік. — Вона сказала, що їй зовсім нескладно, і прийде раніше, тож у нас буде час спокійно зібратися.
— Як мило з твого боку! — уїдливо зауважила Оксана. — Усе вирішив за мене, навіть про дитину подумав.
Максим лише знизав плечима, явно не бажаючи продовжувати цю неприємну для нього розмову. Оксана взяла своє горнятко і зробила невеликий ковток, намагаючись вгамувати роздратування.
З одного боку, ідея провести вихідний у чужому домі здавалася досить сумнівною, але з іншого — це була рідкісна, майже унікальна можливість хоч трохи вирватися з чотирьох стін. Останніми місяцями їхнє життя перетворилося на суцільну низку однакових днів. Його робота, її нескінченні турботи про маленьку Софійку, рідкісні мовчазні вечори перед телевізором. Суцільна нудьга та виснажлива рутина. Може, ці гості стануть хоч якоюсь зміною обстановки.
«Мабуть, не так усе й погано!» — подумала вона, згадуючи, як бабуся Тетяна завжди щиро радіє можливості обійняти онуку.
— Максиме, а чого ти взагалі очікуєш від цього вечора? — раптом запитала Оксана.
— Та просто поговорити по-дружньому! — відповів він трохи здивовано. — Денис — нормальний мужик! Мені здається, і вам із Христиною теж буде про що потеревенити.
— Про що, цікаво? Я її практично не знаю.
— От і познайомитесь! — невпевнено пробурмотів він.