Але Христина, анітрохи не знітившись від його крику, спокійно, проте надзвичайно твердо відповіла:
— Ти не комплімент мені зробив, Максиме. Ти весь цей вечір планомірно принижував власну дружину, прозоро натякаючи, що вона до мене в чомусь там не дотягує. А насправді проблема зовсім не в Оксані. Справжня проблема полягає в тому, що це ти до Дениса не дотягуєш — ані як чоловік, ані як партнер.
— Денисе, вгамуй свою дружину негайно! — закричав Максим, звертаючись до друга, з обличчям, перекошеним від гніву.
Але Денис лише спокійно знизав плечима, не зрушивши з місця.
— І не подумаю, — твердо відповів він. — Послухай, друже, у цій ситуації ти абсолютно не правий. Ти навіть не усвідомив, як сильно щойно образив Оксану.
Оксана вперше за весь цей довгий, виснажливий вечір дозволила собі ледь помітно усміхнутися. Її серце переповнювало гаряче почуття вдячності. Вона й уявити не могла, що знайде таку потужну підтримку в настільки незручній, майже скандальній ситуації. Але ці двоє, Христина і Денис, раптом стали її надійними союзниками. А Максим, схоже, вперше в житті відчув на власній шкурі, як це — бути не на висоті, коли твій ідеальний образ руйнується вщент.
Максим різко обернувся до Оксани і пильно, майже благально подивився на неї. У його погляді змішалися роздратування, страх втратити обличчя і відчайдушне очікування підтримки.
— Я тебе образив? — запитав він, з усіх сил намагаючись зберегти хоча б крихту впевненості в голосі. — Ну ж бо, Оксано, поясни їм, що це не так. Скажи, що ми просто жартуємо!
Оксана на мить розгубилася. Роками вона звикла підтримувати чоловіка, завжди знаходити виправдання його колючим словам, байдужості та егоїстичним вчинкам. Згладжувати кути було її щоденною рутиною. Але зараз, дивлячись на Христину та Дениса, вона раптом із кришталевою ясністю усвідомила: сімейне життя може бути зовсім іншим. Воно може і має бути сповненим поваги, взаємодопомоги та теплої підтримки — усього того, чого їй так катастрофічно бракувало всі ці роки у їхній квартирі на Позняках.
— Ти мене образив, Максиме? Так, ти мене дуже сильно образив! — тихо, але так, щоб почули всі, промовила вона.
Її слова пролунали в затишній вітальні як грім серед ясного неба. Максим здригнувся, ніби від фізичного удару, явно не очікуючи від своєї завжди покірної дружини такої відповіді.
— Що ти таке верзеш? — у його голосі зазвучав неприхований докір, але він тут же перейшов на злісне шипіння, щоб не привертати зайвої уваги сусідів. — Ти хочеш мене остаточно зганьбити? Добре, збирайся. Ми йдемо звідси негайно.
Оксана мовчки піднялася з-за столу, відчуваючи на собі теплий, співчутливий погляд Христини.
— Якщо щось буде потрібно — обов’язково дзвони! — м’яко сказала господиня дому, проводжаючи їх до дверей.
Оксана лише вдячно кивнула, подумки подякувавши їй за ту іскру сміливості, яку вона в ній запалила. У голові вона вже готувалася до грандіозного скандалу, і він, звісно ж, не забарився.
Ледве вони сіли на заднє сидіння таксі, як Максим почав кричати, абсолютно не соромлячись присутності водія. Його обурені тиради, звинувачення та образи сипалися одна за одною, як з дірявого мішка. Але Оксана мовчала. Вона дивилася у вікно на нічні вогні Києва і відчувала дивну легкість. Вона мовчала і тоді, коли вони нарешті зайшли до своєї квартири. Мовчала, поки Максим погрожував їй, переходячи від істеричних криків до маніпулятивних звинувачень. Але все це вже не мало жодного значення, бо саме в ці хвилини Оксана прийняла найважливіше рішення у своєму житті.
Коли Максим, остаточно виснажений власним спалахом люті, нарешті вичерпав потік скарг і важко опустився на диван, Оксана підійшла і подивилася йому прямо в очі. Її голос був напрочуд спокійним, але твердим, як криця.
— Я подаю на розлучення.
Його обличчя миттєво змінилося. Погляд, який ще секунду тому палав праведним гнівом, застиг у абсолютному нерозумінні. Максим ніби не вірив власним вухам. Слова дружини луною відбилися в тиші кімнати, залишаючи по собі лише важку, дзвінку паузу.
— Ти серйозно зараз? — ледве видавив він із себе, і його голос раптом зрадливо затремтів.
— Абсолютно, — Оксана розвернулася і попрямувала до спальні, даючи чітко зрозуміти, що цю розмову закінчено назавжди. — Я втомилася. Втомилася від тебе, від твоїх нескінченних претензій, від твоєї байдужості і від усього цього фальшивого життя!
Максим так і залишився сидіти на дивані, ніби прикутий. Він і в страшному сні уявити не міг, що справа зайде так далеко. У наступні тижні він гарячково шукав винних. Звинувачував усіх, окрім, звісно ж, себе самого.
— Це все Денис і його навіжена дружина! — кричав він у телефонну слухавку своєму єдиному другові. — Вони її накрутили! Спочатку цей дурнуватий вечір у них, а потім її неадекватна поведінка. Це все через них!
