Щойно вхідні двері за Євгеном зачинилися, Оля з полегшенням і радістю відкинулася на м’які пухові подушки, які все ще зберігали тонкий аромат його дорогого парфуму з нотками кедра та гіркого бергамота. Вона замріяно дивилася у білосніжну стелю з багаторівневим освітленням і просто не могла повірити у власне щастя. Після того болючого розриву з Денисом, який так підло і ницо зрадив її довіру, дівчина була переконана, що нові стосунки дадуться їй з величезними труднощами. Вона думала, що роками буде з підозрою придивлятися до кожного чоловіка.
Проте Женя змусив її літати в хмарах, забувши про всі минулі образи. Щедро поніжившись у розкішному ліжку, вона раптом відчула, як її організм почав подавати цілком прозаїчні сигнали. Її шлунок виявився далеко не таким романтичним, як дівоче серце. Він категоричним і голосним бурчанням безапеляційно натякав: кохання — коханням, а сніданок має бути за розкладом.
Дівчина неохоче піднялася, сходила в простору ванну кімнату, оздоблену темним мармуром, і прийняла освіжаючий душ. Повернувшись до спальні, вона відчинила масивну шафу-купе Жені. Її погляд одразу впав на стильну темно-сіру сорочку. Оля накинула її на себе — річ була настільки великою, що діставала їй майже до середини стегна, замінюючи коротку сукню. Дівчина покрутилася перед ростовим дзеркалом, із задоволенням відзначивши, що чоловічий одяг оверсайз лише підкреслює її тендітність, оголюючи витончені ключиці.
Наспівуючи під ніс якийсь легкий танцювальний мотивчик, Оля попрямувала на кухню, обладнану за останнім словом техніки. Вона розібралася зі складною кавомашиною, зробила собі велике капучино з густою пінкою і дістала з холодильника інгредієнти для простого бутерброда. Тільки-но вона зробила перший ковток кави, як у коридорі почувся характерний звук повороту ключа у замку. Вхідні двері тихо відчинилися.
“Ого, як швидко він розібрався зі своїми справами!” — промайнула в голові радісна думка.
Усвідомивши, що Женя вже повернувся, Оля, наче сполохана пташка, пурхнула назад до спальні. На неї раптом найшов грайливий настрій. Їй дуже хотілося показати цьому дорослому чоловікові, що вона теж може бути сміливою, розкутою і пристрасною. Дівчина швидко застрибнула на ліжко, прийнявши красиву, на її думку, кіношну позу. Вона кокетливо розстебнула ще один верхній ґудзик на його сірій сорочці, прикусила губу і стала чекати.
Та ось тільки людина, яка за мить перетнула поріг спальні, була зовсім не Євгеном. Більше того — це взагалі був не чоловік.
Заготовлена спокуслива усмішка миттєво застигла на обличчі Олі, а потім почала повільно сповзати, поступаючись місцем абсолютному шоку та розгубленості. Точнісінько такий самий похмурий і нерозуміючий погляд був і у дівчини, яка щойно зайшла до кімнати, тримаючи в руці ручку невеликої преміальної валізи.
Ефектна, доглянута брюнетка в дорогому діловому костюмі дивилася на Олю так, ніби перед нею з’явився привид або інопланетянин. Кілька секунд у кімнаті висіла настільки густа і важка тиша, що, здавалося, її можна було різати ножем.
— Е-е-е… Доброго ранку, — пискнула Оля, різко схопившись з ліжка і судомно запахнувши на грудях краї сорочки. — Ви, мабуть, Христина? Женіна сестра?
Брюнетка повільно, дуже повільно кивнула, продовжуючи свердлити непрохану гостю поглядом. Вона все ще мовчала, лише її ідеально вищипані брови злетіли вгору.
Оля, намагаючись згладити напругу, нервово усміхнулася.
— Як ніяково вийшло, — чесно зізналася вона, відчуваючи, як палають щоки. — Мене звати Оля. Женя мені про вас багато розповідав.
— Он як? Розповідав? — зі складною, майже металевою інтонацією протягнула незнайомка, примруживши темні очі. — Цікаво. А от мені про тебе він чомусь скромно промовчав.
Оля почервоніла ще більше, гачкоподібно заправляючи пасма волосся за вуха.
— Ну… ми не так давно познайомилися. Але про свою молодшу сестру він згадував, звичайно, — залепетала дівчина, намагаючись виправдати ситуацію. — Він вийшов ненадовго у справах, але скоро має повернутися. Ми могли б поки випити кави на кухні…
— Про яку сестру? — раптом крижаним тоном прошипіла брюнетка, роблячи повільний, але загрозливий крок уперед.
Оля, суто інтуїтивно відчувши реальну небезпеку, зробила такий самий крок назад, хоча між нею та цією розлюченою фурією стояло широке ліжко.
— Ем… — зам’ялася Оля, відчуваючи, як у горлі пересихає.
— Про яку ще, в біса, сестру я тебе питаю?! — різко підвищуючи голос, скрикнула брюнетка. — Ти що у ліжку мого нареченого робиш, дівчинко?!