— Слухай, Олеже, може, ми даремно взяли цю штуку з живих квітів? — роздратовано звернувся він до свідка, вказуючи на лацкан. — Вона вже якось зів’яла. Дивись, бутон троянди зовсім опустився вниз, виглядає жалюгідно.
— Та де вона там зів’яла, нормально все! — поблажливо похитав головою Олег, поплескуючи друга по плечу. — Ти не про те думаєш. Головне, братику, щоб у тебе сьогодні в першу шлюбну ніч нічого вниз не дивилося, а на ці квіточки всім глибоко плювати!
Олег задоволено засміявся з власного, як йому здавалося, дотепного жарту. Тільки от наречений лише гидливо скривився, абсолютно не оцінивши такого гумору. Олег трохи образився на таку реакцію.
— Та годі тобі нервувати! — цокнув язиком свідок. — Поводишся, як перелякана дівчисько, чесне слово. Нікуди твоя Христина не дінеться, прийде. Не втекла ж вона з-під вінця.
Наче на підтвердження його слів, до мікрофона підійшла елегантна ведуча церемонії. Вона приємним, оксамитовим голосом привернула увагу гостей до нареченого, а потім урочисто оголосила, що настала довгоочікувана мить зустрічати красуню-наречену. Залунала неймовірно красива, пронизлива мелодія, і гості вибухнули щирими оплесками.
Наречена з’явилася в кінці доріжки в просто приголомшливій, розкішній дизайнерській сукні, яка ідеально підкреслювала її витончену фігуру. Її обличчя повністю приховувала щільна, багатошарова фата, розшита дрібними перлинами, яка не дозволяла розгледіти жодної риси.
Євген переступив з ноги на ногу, раптом відчувши, як його пульс різко підскочив. Він на всі очі дивився, як ця загадкова постать у білому повільно, плавно наближається до нього по білосніжній доріжці. У руках вона тримала пишний букет. Хтось із чутливих родичів у перших рядах вже почав зворушено витирати сльози хустинкою, інші гості масово діставали смартфони, щоб зафільмувати цей казковий момент.
На якусь частку секунди Женя мигцем здивувався: чому наречену до вівтаря не веде батько, як вони це десятки разів відпрацьовували на репетиціях? Проте він тут же викинув ці зайві думки з голови, щойно дівчина порівнялася з ним.
Наречена стала навпроти. Музика стихла, перетворившись на ледь чутний фон. Ведуча почала говорити якісь красиві слова про кохання, долю та життєві шляхи, але Женя пропустив усю її промову повз вуха.
— Ось і ти, — самовпевнено усміхнувся він майбутній дружині, нахиляючись ближче. — Я вже зачекався, кохана.
— Я теж дуже довго чекала цього моменту, — тихо відповіла дівчина.
Її голос здався чоловікові якимось дивним, не зовсім знайомим. “Мабуть, теж страшенно перехвилювалася”, — самовдоволено подумав Євген. З удаваним трепетом він ніжно взявся за краї розшитої вуалі. Чоловік повільно, театральним жестом підняв тканину вгору, щоб нарешті відкрити обличчя своєї майбутньої дружини і поцілувати її під оплески партнерів.
Проте, щойно він поглянув у вічі тієї, хто ховався під фатою, його серце ніби зупинилося. Він завмер, наче вражений струнком.
— Сюрприз! — сліпуче, широко і максимально щиро усміхнулася Оля Марченко. Та сама наївна дівчинка Оля, з якою в нього була коротка інтрижка пару тижнів тому.
Абсолютно очманівши, Женя буквально відсахнувся від неї, мов від примари. Обличчя “господаря життя” різко зблідло, ставши кольору крейди, а потім миттєво налилося багряним рум’янцем паніки.
— Ну що, коханий? Готовий дати мені клятву вічної любові та вірності? Чи ти вмієш клястися тільки в ліжку? — грайливо підморгнула Оля, і її голос дзвінко рознісся в абсолютній тиші, що раптом запанувала навколо.
— Якого біса… — хижо зашипів Євген. Він з диким переляком почав озиратися то на Олю, то на шановних гостей, які вже стривожено і нерозуміюче перешіптувалися між собою.
— Ти що, не радий мене бачити? — кліпнула віями Оля, геніально зображуючи вселенську образу. А потім недбало махнула рукою. — Ох, розумію. Наречена не та! Який конфуз. А ти… обернись-но назад.
Женя рвучко, наче маріонетка, обернувся. Прямо за його спиною стояла справжня Христина. Вона була вдягнена в приголомшливу вечірню сукню винного кольору, яка виглядала куди дорожче за весільну. Не розмінюючись на зайві театральні паузи чи розбірки, брюнетка розмахнулася і дала своєму колишньому нареченому такий дзвінкий, професійний ляпас, що звук від нього, здалося, почув навіть струнний квартет.
— Не очікував, мій любий? — надмінно і солодко проворкувала Христина, дивлячись на його червону від удару щоку. — Знаєш, у народі недарма кажуть: за двома зайцями поженешся — від обох по морді отримаєш.
— Тіно… Христино, я все поясню! Це якесь непорозуміння! — жалюгідно вигукнув він, намагаючись схопити дівчину за руку. Його ідеальний фасад тріщав по швах.
Вона гидливо зморщилася, наче побачила таргана, і різко висмикнула зап’ястя.
— Не смій мене торкатися своїми брудними руками, негіднику, — холодно відрізала вона. Потім брюнетка граціозно розвернулася до шокованих гостей і спокійно кивнула на величезний LED-екран, де мали б показувати романтичне відео їхньої “Love Story”. — Шановне панство! Якщо у вас раптом виникли запитання, що за вистава тут відбувається, прошу ознайомитися з моєю невеличкою презентацією. Вона скаже куди більше за будь-які слова.
На величезному екрані, замість щасливих усмішок закоханих, миттєво з’явилися залізобетонні докази хронічної невірності Євгена. Там були скріншоти відвертих переписок із різними жінками, дати бронювання готелів, фотографії з побачень. Там були докази зрад не тільки з Олею, а й з кількома іншими дівчатами, про існування яких Христина дізналася за ці два тижні підготовки до помсти. Вона доклала чимало зусиль, щоб розкопати всю правду про те, якою гнилою людиною насправді був Євген Коваль.