Оля сама не розуміла, куди її несе і звідки взялася ця акторська майстерність. Якби не пекуча злість на цього лицеміра, вона б у житті не наважилася на таку відверту провокацію. Проте дівчина не поспішала прикушувати язика — їй було неймовірно цікаво, як саме цей “ідеальний чоловік” буде викручуватися. Не скаже ж він: “Пробач, крихітко, але на цю дату в мене заплановане власне весілля, давай перенесемо”.
Чоловік дійсно на якусь мить зам’явся з відповіддю. Його очі гачкоподібно забігали, але він швидко опанував себе і знайшов вихід.
— Ох, малечо… Якраз через два тижні я буду змушений поїхати у дуже важливе відрядження. Накльовується серйозний проєкт у Дубаї, партнери вимагають особистої присутності, — натхненно поділився він своїми “бізнес-планами”, дивлячись на неї з максимально щирим жалем.
— Як шкода… Ну, може, наступного разу, — Оля зробила вигляд, що страшенно засмутилася, але беззаперечно йому вірить. Вона навіть ніжно обвила його шию руками, підставляючи чоло для цнотливого поцілунку.
Коли чоловік самовпевнено спробував знайти її губи, вона різко стрепенулася, кинула погляд на екран телефону і радісно вигукнула:
— Ох, моя машина вже чекає під під’їздом! Подзвони мені потім, добре?
Вона коротко, чарівно усміхнулася і, мов легка пташка, випурхнула з розкішної квартири, залишивши Євгена у повній впевненості, що він контролює ситуацію.
Коли Оля нарешті дісталася своєї орендованої квартири, вона одразу пішла в душ — вдруге за цей нескінченний ранок. І справа була зовсім не в тому, що на київських вулицях стояла нестерпна спека. Справа була в тому, що дівчина відчувала себе фізично брудною.
— Шкода, що гель для душу не можна просто випити, щоб очиститися зсередини від цього бруду, — гірко пробурмотіла Оля, кутаючись у великий махровий халат.
Дівчина розуміла, що злиться переважно на саму себе. На свою сліпу наївність, на бажання вірити в казки, на те, що дозволила красивій обгортці приспати свій розум. Її емоційний стан погіршувався з кожною годиною. Напевно, вона б знову впала в ту саму в’язку депресію, почала б їсти морозиво столовими ложками і днями безперервно дивитися старі сльозливі мелодрами, як це було після розставання з Денисом. Але її врятував дзвінок.
Телефонувала Христина. Голос зрадженої нареченої звучав напрочуд бадьоро і дзвінко, ніби це не її світ щойно перекинувся догори дриґом за два тижні до омріяного весілля. Вона безапеляційно запросила Олю на зустріч.
Дівчина все ще сумнівалася, чи варто їй глибше влазити в цю історію. Може, краще просто зникнути і забути? Проте глибоко всередині вже починала кипіти солодка жага справедливості. Вона стояла перед дзеркалом і думала: чому всі ці чоловіки вважають, що нею можна так легко користуватися? Тільки тому, що вона добра, вихована і довірлива? Хіба це дає їм право витирати об неї ноги?
З цими бойовими думками вона швидко зібралася і приїхала до вишуканої кав’ярні “Естет” на Печерську, де на неї вже чекала Христина.
Брюнетка сиділа за столиком біля вікна, елегантно пила еспресо і задумливо колупала десертною ложечкою ніжний тірамісу. На превеликий подив Ольги, Христина зустріла її широкою, щирою усмішкою, ніби вони були давніми шкільними подругами, які не бачилися купу років.
— Ну що, сідай, — бадьоро почала Христина, щойно Оля опустилася на м’який диванчик. Вона відсунула десерт і подалася вперед, дивлячись на Олю змовницьким поглядом. — Отже, мій план помсти досить простий. У ньому немає нічого кримінального чи надто складного. Але я гарантую: нашого любого Женю ми шокуємо так, що він це до кінця життя не забуде. Готова слухати?
Нарешті настав день того самого ідеального весілля. Елітний заміський комплекс “Голосіївська Садиба” потопав у розкоші та вишуканих декораціях. Білосніжні стільці для гостей були розставлені ідеальними півколами на ідеально підстриженому газоні. Попереду височіла розкішна весільна арка, щедро прикрашена живими гортензіями та білими трояндами. У тіні вікових сосен грав струнний квартет, виконуючи сучасні гіти в елегантній класичній обробці. Гості, одягнені за найсуворішим дрес-кодом, тихо перешіптувалися, попиваючи прохолодне шампанське і з хвилини на хвилину чекаючи на головну подію — появу нареченої.
Тим часом щасливий наречений вже стояв біля квіткової арки в компанії свого свідка і найкращого друга Олега. Євген Коваль помітно нервував. Від сьогоднішнього дня залежало надто багато, і справа була зовсім не в романтиці чи коханні до гробу.
Він запросив на це свято життя чимало своїх ділових партнерів — як реальних, так і потенційних. Від того, наскільки бездоганно пройде це весілля, залежала його ділова репутація в жорстких столичних колах. У тому, що він обрав правильну, максимально “рентабельну” наречену, Євген не сумнівався ані на мить. Христина була справжньою світською левицею, жінкою з бездоганним смаком, якою можна було з гордістю хизуватися перед конкурентами.
Проте навіть не ефектна зовнішність робила її такою бажаною партією, хоча бачити неприховану заздрість в очах інших чоловіків Євгену було неймовірно приємно. Христина була розумною, освіченою і далеко не пустушкою. А головне — вона була єдиною спадкоємицею великої будівельної корпорації “Столичний Інвест Альянс”. Її впливовий батько вже пообіцяв майбутньому зятю подарувати солідний пакет акцій як весільний презент. Кращого бізнес-злиття годі було й шукати.
Тому зараз наречений усоте нервово обсмикував свій ідеально пошитий на замовлення чорний піджак і поправляв бутоньєрку. Потім він нетерпляче глянув на дорогий годинник, далі на центральну доріжку, яка все ще залишалася порожньою, і знову на бутоньєрку.