Тієї ночі Діана влаштувала свого несподіваного гостя у просторій вітальні. Дістаючи з шафи свіжу постільну білизну, вона ловила себе на думці, наскільки дивно і водночас природно відчувати присутність цього чоловіка у своїй квартирі. «Мій лицар», — з легкою, ледь сумною усмішкою подумала вона. Ніколи в житті ця залізна бізнес-леді не могла уявити, що настане день, коли їй знадобиться чийсь захист. І як шкода, що ця зустріч відбулася за таких брудних обставин, а не десь на сонячному узбережжі за келихом вина. Але доля має своєрідне почуття гумору.
Тим часом ні Олександр Сергійович, ні Артем навіть не підозрювали, що розклад сил кардинально змінився. Свекор сидів у своєму розкішному кабінеті і самовдоволено потирав руки. Він був переконаний, що його бліцкриг спрацював ідеально. Олександр знав, наскільки Діана прив’язана до своєї ідеальної репутації та до доньки. Він розраховував, що страх перед публічним скандалом і втратою дитини змусить її приповзти на колінах. За його планом, сьогодні ввечері вона мала запропонувати їм левову частку активів компанії в обмін на тишу.
Олександр навіть задіяв свої старі корупційні зв’язки, підмазавши одну інспекторку зі Служби у справах дітей, щоб та навідалася до Діани з «попереджувальним візитом» для посилення паніки. Звісно, ніхто не міг би реально забрати дитину в успішної матері з ідеальними житловими умовами, але психологічний терор мав зробити свою справу.
Проте його тріумф був брутально перерваний. Двері кабінету відчинилися без стуку, і на порозі з’явився високий, плечистий чоловік із холодним, як сталь, поглядом.
— Ви до кого? — невдоволено гаркнув Олександр Сергійович, насупивши сиві брови. — Я нікого не чекаю! Якщо ви на співбесіду, то відділ кадрів поверхом нижче!
Незнайомець не вимовив ні слова. Він спокійно, по-господарськи перетнув просторий кабінет, підійшов до масивного дубового столу і поклав на нього свій смартфон із увімкненим диктофоном.
— Слухай сюди, генію схем, — тихо, але з такою металевою інтонацією промовив Андрій, що свекор мимоволі втиснувся у шкіряне крісло. — Або ми зараз вирішуємо все тут, тихо і мирно, або наступна ваша розмова відбудеться в кабінеті слідчого Департаменту стратегічних розслідувань. І повір, другий варіант тобі не сподобається. Ти негайно припиняєш тероризувати Діану та її дитину.
— Та що ви собі дозволяєте?! Хто ви такий, щоб мені погрожувати?! — Олександр спробував підвищити голос, але фальцет видав його тваринний страх. — Я викличу охорону!
— Охорона цього офісу вже ознайомлена з наказом про анулювання вашої перепустки, — Андрій ледь помітно, презирливо скривився. — Ви вважаєте себе великим комбінатором, Олександре Сергійовичу? Гадаєте, що чорний піар у Telegram — це вершина хакерства? Мені знадобилася рівно година, щоб мої колишні колеги витягли IP-адреси ботоферм і знайшли адміністратора, якому ви переказували криптовалюту за публікацію наклепу на «Столичний Інвест-Буд». Це стаття за навмисне знищення ділової репутації.
Олександр зблід. Сучасні технології справді були для нього темним лісом, і він навіть уявити не міг, що цифрові сліди так легко відстежити.
— Більше того, — Андрій нахилився ближче, спираючись кулаками на стіл, — мої знайомі з прокуратури вже дуже зацікавилися вашими вчорашніми спробами перевести капітал на офшорні рахунки і фактом підкупу посадової особи. Ваші ігри закінчилися.
Саме в цей момент двері знову відчинилися, і до кабінету невпевнено зайшов Артем. Побачивши незнайомця, який нависав над столом його батька, він розгублено закліпав очима.
— Тату? Що тут відбувається? А ви хто взагалі такий? — пискнув він.
— Я? Наречений Діани, — з ідеально витриманою, хижою усмішкою відповів Андрій, повільно повертаючись до Артема. — А що, вас це дивує? Чи ви вважали, що тільки вам дозволено заводити нові стосунки, поки дружина горбатиться, щоб утримувати ваші забаганки? Ми з Діаною вирішили, що настав час навести лад у її житті.
Артем не міг вимовити й слова, його щелепа буквально відвисла.
— А тепер до справи, — Андрій дістав із внутрішньої кишені піджака дві роздруковані заяви і дві ручки. Він кинув їх на стіл. — Вибір максимально простий. Або ви обоє просто зараз підписуєте заяви на звільнення за власним бажанням, відмовляєтеся від будь-яких претензій до Діани і назавжди зникаєте з її горизонту. Або я передаю всі задокументовані матеріали, включно зі спробою виведення коштів, до поліції. Думайте. У вас є рівно хвилина.
Його масивна фігура, непохитна впевненість і бездоганна підготовка не залишали жодних шансів. Батько і син перезирнулися. Вони розуміли, що їхній план не просто провалився — він обернувся проти них самих. Мовчки, тремтячими руками, Олександр Сергійович узяв ручку і поставив свій підпис. Артем, опустивши голову, зробив те саме.
За п’ятнадцять хвилин Андрій уже виходив із будівлі бізнес-центру. Він відчував глибоке задоволення від того, як чисто і безкровно вирішив цю проблему. У кишені лежали підписані заяви і флешка з компроматом, яку він обов’язково передасть Діані — просто як гарантію її майбутнього юридичного та морального спокою.
Сідаючи у своє авто, Андрій посміхнувся. Він ніколи не перебільшував, коли розповідав про свій минулий досвід. Він бачив багато бруду і давно звик покладатися лише на себе, залишаючись переконаним одинаком. Але вчора у Львові він зустрів жінку, яка повністю перевернула його світ. Сильну, красиву, але таку вразливу всередині. Тепер вона ніколи не буде самотньою. Він пообіцяв собі, що назавжди стане її надійним тилом, тією кам’яною стіною, за якою вона зможе нарешті видихнути і бути просто щасливою жінкою.