Усе було заради того, щоб ти, як впливова начальниця, швидко просунула його кар’єрними сходами у вашій престижній фірмі. Ти ж у нас така розумниця, впливова особа з кабінетом. А щойно він би міцно став на ноги і отримав посаду — він би все одно пішов від тебе до мене. Тобі все в цьому житті діставалося занадто легко і просто, на золотому блюдечку. Тож просто настав час трохи поділитися своїм успіхом із бідною, нещасною подругою!
— Боже мій… А я ж щиро вважала тебе своєю єдиною, рідною сестрою, — убитим, абсолютно безбарвним голосом, у якому не залишилося нічого живого, прошепотіла Марта. Вона дивилася на Олену широко розплющеними від глибокого жаху очима, зовсім не впізнаючи в ній ту людину, з якою виросла і ділила хліб. — Я ніколи й ні в чому тобі не відмовляла. Ніколи в житті не шкодувала для тебе ні останніх грошей зі стипендії, ні власного вільного часу. Як ти взагалі могла свідомо піти на таку підлість?
Назар продовжував стояти абсолютно мовчки, немов крижаної води в рот набравши, страшенно старанно уникаючи її погляду. Марта не чекала від них більше жодних відповідей чи виправдань. Вона різко розвернулася на підборах, із шаленою силою грюкнула облупленими вхідними дверима так, що посипалася штукатурка, і назавжди, безповоротно пішла з їхнього брудного життя.
Того ж самого дня, повернувшись у свій просторий офіс, вона сіла за стіл і одразу написала офіційну заяву про негайне переведення до львівського філіалу їхньої компанії. Вона панічно прагнула опинитися якомога далі від цього задушливого, отруєного зрадою Києва, від болючих, токсичних спогадів, від цієї брудної, подвійної і нещадної зради найближчих людей.
Рівно через місяць Марта спокійно сиділа у своєму абсолютно новому, світлому і дуже затишному кабінеті, з великих вікон якого відкривався розкішний, надихаючий вид на старовинну, величну львівську Ратушу. Раптом у масивні двері дуже тихо, делікатно постукали. На порозі стояв місцевий привітний кадровик, а поруч із ним… тепло і щиро всміхався Сашко.
— Маргарито Василівно, дозвольте вас на хвилинку відволікти. Знайомтеся: це Олександр Павлович, наш новий керівник відділу продажів. Він також абсолютно нещодавно перевівся до нас зі столиці, — офіційно, але з надзвичайно теплою усмішкою бадьоро відрапортував кадровик.
— Я знаю, — дуже м’яко і тихо, майже пошепки відповіла Марта, абсолютно не відриваючи сяючого, живого погляду від Сашка. — Він не лише блискучий, талановитий спеціаліст, але й надзвичайно чудова, неймовірно надійна людина.
Вони продовжували стояти навпроти, не зводячи очей і щиро, тепло усміхаючись одне одному. І в цю коротку, але таку важливу мить обоє абсолютно точно, всім серцем відчували: увесь перенесений ними біль та зради назавжди залишилися в минулому, а попереду на них чекає зовсім новий, чистий і світлий початок.