Весілля зіграли неймовірно швидко, але з неабияким, справді королівським розмахом, який мав би задовольнити високі амбіції нареченого. Микола Іванович та Надія Петрівна, зціпивши зуби і ледве стримуючи глибоке розчарування, повністю оплатили розкішний банкет у престижному ресторані. Вони ж замовили білосніжний лімузин для прогулянки містом і придбали для майбутньої невістки дизайнерську сукню, ціна якої дорівнювала кільком місячним зарплатам. Після гучного і пафосного свята, під спалахи фотокамер, молодята урочисто перевезли нехитрі, скромні пожитки Каріни зі студентського гуртожитку до великої батьківської “сталінки” на Печерську.
Проте рожеві ілюзії Тимура щодо безхмарного сімейного щастя почали розсипатися на дрібні уламки вже в перші тижні спільного проживання. Каріна абсолютно, навіть у найменших дрібницях, не поспішала ставати зразковою дружиною чи турботливою, привітною невісткою для його батьків. Вона просто терпіти не могла жодних хатніх справ і відверто ігнорувала будь-які прохання про допомогу.
— Я майбутня стюардеса міжнародних авіаліній, а не безкоштовна прибиральниця у вашому домі, — безапеляційно заявляла вона, вкотре залишаючи на обідньому столі брудні чашки з-під кави та розкидані обгортки від солодощів.
Молода дівчина постійно виправдовувалася тим, що їй треба багато готуватися до надзвичайно складних іспитів. А незабаром у неї справді почалася інтенсивна практика, виснажливе стажування і перші, такі омріяні тренувальні польоти. Відтоді вона взагалі перестала звертати бодай якусь увагу на сімейний побут, на свого колись такого бажаного чоловіка та його вічно невдоволених, буркотливих батьків. Каріна приходила до просторої квартири лише для того, щоб нашвидкуруч прийняти гарячий душ, переодягнутися у свіжий брендовий одяг, зробити кілька вдалих селфі біля великого дзеркала для своїх соціальних мереж і знесилено завалитися спати.
Надія Петрівна ледь не щодня, ковтаючи заспокійливі краплі, висловлювала синові свої глибокі образи. Вона зі сльозами на очах, з невимовним сумом згадувала Олю — таку спокійну, хазяйновиту, мудру і абсолютно самостійну жінку. Літня матір щиро не розуміла, як її розумний син міг добровільно проміняти таку золоту, надійну дружину на цю ліниву, порожню і самозакохану дівчину. Каріна ж, у свою чергу, сприймала їхню елітну квартиру виключно як зручний, безкоштовний перевалочний пункт між своїми нескінченними рейсами та зустрічами з подругами.
Слухаючи нескінченні, але справедливі докори власної матері, Тимур розгублено дивився на високі гори свого непрасованого, зібганого одягу на стільцях. Він переводив погляд на порожній холодильник, у якому миша повісилася, і на такий самий порожній, абсолютно байдужий погляд своєї юної дружини. Вперше за дуже довгий час у його самовпевненій, завжди такій безтурботній голові промайнула справді страшна, льодяна думка: здається, він власноруч зробив найбільшу, найфатальнішу помилку у своєму житті.
Минув рівно один нестерпно довгий рік. Життя під одним дахом із молодою, амбітною дружиною перетворилося для Тимура на справжнє, щоденне і безпросвітне пекло. Вони сварилися практично без упину, зриваючи голоси і кидаючись взаємними звинуваченнями. Каріна майже ніколи не бувала вдома, а ті рідкісні, короткі вихідні між своїми новими міжнародними рейсами вона воліла проводити не в сімейному колі. Вона гуляла з новими столичними подружками в найдорожчих закладах міста, категорично уникаючи товариства знервованого чоловіка та його літніх батьків.
Тимур почувався глибоко пригніченим, розтоптаним і абсолютно спустошеним. Його ідеальна, глянцева картинка бездоганного сімейного життя розбилася вщент, залишивши по собі лише гіркий присмак розчарування. А одного прохолодного, вітряного осіннього вечора довгоочікувана розв’язка настала сама собою, без жодних попереджень.
Каріна швидким кроком зайшла до їхньої кімнати, не зронивши жодного слова привітання. Вона мовчки, з крижаним спокоєм дістала з верхньої полиці шафи свою велику, фірмову валізу для подорожей і почала методично, акуратно складати туди свої речі. Тимур, зручно лежачи на дивані з телефоном у руках, ліниво і байдуже спостерігав за її відточеними рухами.
Він був абсолютно впевнений, що дружина просто звично збирається у черговий, тривалий робочий рейс кудись до теплих Еміратів чи старої Європи. Але коли вона почала ретельно пакувати абсолютно всю свою косметику, складати численні коробки з дорогим взуттям і навіть діставати важкий зимовий одяг, він миттєво напружився, відчувши недобре.
Вона справді йшла. Але не на черговий літак, а назавжди від нього. Каріна абсолютно спокійно, уважно роздивляючись своє ідеальне, бездоганно нафарбоване відображення у великому дзеркалі, рівним голосом заявила, що вже завтра вранці подає документи на розлучення.