Але палкі поцілунки коханого швидко розвіяли її тривогу. Вона теж, як могла, намагалася радувати свого Льошеньку. Аня наполегливо вчилася бути ідеальною господинею. Спочатку це давалося їй дуже нелегко — дівчина виросла в дитячому будинку і просто не мала звідки перейняти базові побутові навички чи сімейні рецепти. Але заради Олексія вона годинами сиділа на кулінарних сайтах. З часом Аня всьому навчилася і щиро полюбила готувати, постійно дивуючи його то неймовірним українським борщем із пампушками, то складними м’ясними рулетами.
Батьки Олексія, прості, щирі та інтелігентні люди, просто душі не чаяли в майбутній невістці. Вони бачили, якою турботою вона оточила їхнього сина. Загалом, усе логічно йшло до розкішного весілля. Але минав час, вони прожили разом уже два роки, а Олексій так і не зробив їй офіційної пропозиції. Його постійно мучив якийсь глибокий, незрозумілий чоловічий страх перед одруженням. Хоча з Анею йому було неймовірно тепло й комфортно, він чомусь підсвідомо продовжував триматися за примару своєї холостяцької свободи.
Олексій бачив, як Аня іноді крадькома зітхає, розглядаючи фотографії з весіль своїх однокурсниць. Він розумів, що його нерішучість дуже її ранить, але довго тягнув час. Нарешті, зібравши всю волю в кулак, він замовив у ювеліра бездоганну каблучку з великим діамантом для заручин. Але навіть отримавши її на руки, він усе ще відкладав той самий вирішальний момент.
«Зроблю пропозицію рівно на річницю нашого знайомства. Це буде символічно і красиво», — остаточно вирішив він для себе.
За тиждень до тієї самої річниці Аня поїхала до іншого міста, щоб провідати свою єдину близьку подругу ще з часів дитбудинку. Та нещодавно народила первістка і вже давно слізно кликала Аню в гості, щоб познайомити з малюком. Аня взяла кілька відгулів і вирушила в дорогу.
А Олексій, залишившись сам у порожній квартирі, раптом відчув дивний мандраж. Він вирішив, що цей тиждень — ідеальний, а головне, останній момент гучно і з розмахом попрощатися зі своїм холостяцьким життям. Він обдзвонив старих друзів, зібрав галасливу компанію і вони вирушили «в усі тяжкі»…
Олексій тоді вирішив, що це просто ідеальний момент, аби гучно і з розмахом попрощатися зі своїм холостяцьким життям. Він обдзвонив старих друзів, зібрав галасливу чоловічу компанію, і вони вирушили шукати пригод. Спочатку був дорогий м’ясний ресторан «Стейк-Еліт», де лунали тости за майбутнє сімейне життя, а потім компанія перемістилася до одного з найпафосніших нічних клубів столиці.
Гучна ритмічна музика пульсувала у скронях, навколо кружляли дівчата з яскравим макіяжем, які призивно посміхалися успішним чоловікам за VIP-столиком. Елітні напої лилися рікою, а густий, солодкий дим від кальянів стелився залою, немов якийсь магічний туман, що затьмарював розум. Олексій сам не помітив, як втратив контроль над ситуацією.
Додому Добровольський повернувся під ранок, абсолютно не тямлячи себе. У голові стояв суцільний туман від випитого алкоголю і гучної музики. І повернувся він не сам — поруч із ним була ефектна брюнетка з того самого нічного клубу, яка весь вечір не відходила від його столика. А далі все сталося настільки швидко і безглуздо, що скидалося на якийсь дешевий, брудний анекдот, фінал якого зруйнував усе.
Річ у тім, що Аня вирішила повернутися до Києва на два дні раніше запланованого. Їй несподівано зателефонувала старша медсестра: у лікарні сталася надзвичайна ситуація, не вистачало персоналу, і дівчину дуже просили вийти на чергування. Телефон Олексія не відповідав усю ніч, що для нього було невластиво. Зранку, зійшовши з потяга на прохолодний перон київського вокзалу, Аня взяла таксі та поїхала додому, сподіваючись зробити коханому сюрприз і приготувати спільний сніданок.
Те, що вона побачила, відчинивши двері їхньої квартири своїм ключем, змусило її завмерти на порозі. У коридорі валялися чужі жіночі туфлі та розкиданий одяг. У повітрі стояв стійкий, задушливий запах дешевих парфумів та перегару.
Аня повільно, немов у жахливому сні, наблизилася до прочинених дверей спальні. На їхньому ліжку, серед зім’ятих простирадл, міцно спав її найрідніший чоловік. А поруч із ним, притулившись до його плеча, лежала стороння жінка з розмазаним макіяжем та довгим чорним волоссям.
Олексій до кінця своїх днів не зможе забути той страшний ранок. Аня увійшла зовсім тихо, не зронивши жодного звуку, але він раптом прокинувся — ніби відчув її присутність, ніби його вдарило струмом від її погляду.
Скільки ж у цих зелених очах було невимовної гіркоти, розбитого болю та глибокого розчарування. Це був погляд маленької, беззахисної дитини, яку жорстоко зрадив найближчий друг. У Олексія і досі, через стільки років, болісно стискалося серце та перехоплювало подих, щойно він згадував ту німу сцену. Аня не влаштовувала істерик, не кричала і не била посуд. Вона просто повільно розвернулася і вийшла з квартири, так і не сказавши йому жодного слова.
Його немов ошпарило окропом. Забувши про похмілля, Олексій зірвався з ліжка і кинувся слідом.
— Аню! Анечко, почекай! Повернися, благаю, я зараз усе поясню! Це якась жахлива помилка! — кричав він у відчаї.