Але раптом тишу розірвав пронизливий, тривожний звук сирени. Здригнувшись усім тілом, Соня різко прокинулася. Вона тихо прокралася ближче до дачного будиночка і обережно визирнула з-під куща. Біля їхнього двору зупинилася велика біла машина з червоними смугами та яскравими миготливими маячками.
З неї швидко вийшли люди в дивній медичній формі. Соня уважно, не кліпаючи, стежила за тим, що відбувається, намагаючись своїм маленьким розумом збагнути причину такої метушні. Люди занесли в будиночок якісь довгі ноші, а вже за кілька хвилин поспіхом винесли на них її найулюбленішу людину у світі.
Олена лежала абсолютно нерухомо. Було очевидно, що вона непритомна. Соня бачила, як безвольна рука господині раптом зісковзнула з нош донизу, ніби в останньому прощальному жесті, коли лікарі несли її повз кущі.
Кішка з жахом дивилася, як ноші акуратно завантажили в машину, а потім важкі металеві двері зачинилися з глухим, лякаючим стукотом. Павло, нервово замкнувши дачний будиночок на ключ, стрімголов вибіг за хвіртку. Побачивши Соню, яка розгублено вийшла на доріжку, він ледь не перечепився через неї.
— Геть з дороги, вічно ти плутаєшся під ногами! Не до тебе зараз! — роздратовано і в розпачі крикнув він, навіть не поглянувши на тварину. Чоловік вибіг на вулицю, сів у своє авто і швидко зник з поля зору слідом за каретою швидкої допомоги.
Звук сирени поступово віддалявся в бік київської траси, поки зовсім не стих, залишивши по собі лише дзвінку тишу та лякаючу порожнечу. Соня повільно підійшла до порогу дачного будиночка і ретельно обнюхала його, вловлюючи знайомий, такий заспокійливий запах своєї господині. Її маленьке сердечко тривожно і швидко забилося.
Що ж тепер буде? Де її рідна, добра Оленка? Залишившись зовсім одна, кішка слухняно доїла залишки сухого корму, який знайшла в мисці на веранді. Вночі стало відчутно холодніше. Соня загорнулася у свій плед, який усе ще зберігав той ледь вловимий, але такий рідний запах господині. Вона згорнулася тугим клубочком, намагаючись зігрітися і відчути себе хоч трохи затишніше, незважаючи на тривогу і гнітючу невідомість, що повністю заповнили її маленьке котяче життя.
Чоловік господині повернувся на дачу лише в листопаді, коли промерзла земля вже була вкрита першим, колючим шаром снігу. Він дістав з машини старий утеплений будиночок Соні та її пластиковий лоток. Поставивши всі ці речі в холодній альтанці, Павло недбало, просто на брудну підлогу, висипав залишки найдешевшого сухого корму з великого пакета.
— Далі сама! Добувай собі їжу як знаєш! — похмуро пробурмотів Павло, кинувши холодний погляд на кішку, яка від страху сховалася під лавою. — Олена в лікарні, стан важкий, а я не можу тут вічно возитися з тобою! У мене немає на це часу.
Чоловік довго колупався в речах у дачному будиночку, перебираючи якісь старі коробки та інструменти. Після того, як він мовчки завантажив кілька ящиків у багажник свого позашляховика, він просто сів за кермо і поїхав. Він навіть жодного разу не озирнувся назад.