Я зателефонувала Максиму.
— Марто, слава Богу. Я намагався до тебе додзвонитися.
— Що сталося?
— Карина почала обривати телефони моїм батькам, вимагаючи, щоб вони оплатили весілля. Вона наплела їм, що ти психічно нестабільна, що в тебе поїхав дах, і що наші сім’ї мають “об’єднатися”, щоб контролювати ситуацію.
— Вона що зробила?!
— Вона стверджує, що в тебе стався психотичний зрив, і саме тому ти руйнуєш сім’ю. Вона просить у моїх батьків гроші на адвокатів і хоче, щоб вони допомогли їй запроторити тебе на примусове психіатричне лікування.
— Ти зараз жартуєш.
— Хотів би я жартувати. Моя мама дзвонила мені і сміялася, бо це звучить як поганий серіал. Але Марто, Карина реально вірить у цю маячню. Вона переконала себе, що ти — абсолютне зло, а вона — безневинна страждальниця.
— І що відповіли твої батьки?
— Вони порадили їй забути наш номер назавжди. Наша родина поколіннями веде бізнес, ми бачили різних аферистів. Я ще раз перепрошую, що тебе втягнули в цей бруд.
— Не вибачайся. Я навіть вдячна. Добре, що ти дізнався, з якою сімейкою збирався поріднитися, до того, як ви розписалися.
— Максиме, можна одне питання?
— Звісно.
— Карина хоч колись згадувала, що я роками утримую батьків фінансово?
— Жодного разу. Вона завжди розповідала, яка ти egoїстична. Що ти заробляєш купу грошей за кордоном, але ніколи не допомагаєш рідним. Казала, що ти просто заздриш її красі та тому, як сильно батьки її люблять.
— Вона гадки не мала, що я плачу за її комфорт.
— Абсолютно. Марто, я думаю, твоя сестра щиро відірвана від реальності. Вона створила у своїй голові фантазійний світ, де вона ідеальна принцеса, а ти — зла мачуха.
Коли ми попрощалися, Христина важко зітхнула.
— Вона намагалася запроторити тебе до дурдому. Це вже нове дно, навіть як для Карини.
Мій екран знову засвітився. Кілька пропущених від невідомих номерів. Журналісти.
— Будеш з ними говорити? — запитала подруга.
— В жодному разі. Але я зроблю дещо інше.
Я відкрила ноутбук і почала швидко друкувати.
— Я збираюся опублікувати правду. Всю правду до останньої краплі. Банківські виписки, юридичні документи, чеки. Якщо вони хочуть грати в цю гру публічно, я дам публіці повну версію історії.
— Ти впевнена? Коли ти викладеш це в мережу, шляху назад уже не буде.
— Прекрасно. Я хочу, щоб кожна людина в місті знала, ким вони є насправді.
Я завантажила всі документи на захищений файлообмінник і написала розгорнутий пост у Facebook та Instagram. Я пояснила все: роки фінансової підтримки, підроблені підписи, шахрайство, брехню, спроби повісити на мене кредити.
— Готово, — сказала я, натискаючи кнопку «Опублікувати». — Нехай спробують відмитися від цього.
За лічені хвилини мій допис почали репостити сотні разів. Докази були беззаперечними. Хронологія подій — кришталево чистою.
Задзвонив телефон. Невідомий номер.
— Марто, це слідчий Романюк. Нам треба поговорити.
— Про що саме?
— Ваші батьки щойно подали заяву з проханням видати обмежувальний припис проти вас, стверджуючи, що ви їм погрожуєте і чините фінансове насильство. Але, судячи з тих доказів, які ви щойно оприлюднили в соцмережах, нам доведеться провести зовсім іншу розмову.
— Яку саме?
— Таку, де ми обговоримо висунення офіційних звинувачень проти них за фактом шахрайства в особливо великих розмірах, крадіжки особистих даних та завідомо неправдивого повідомлення про злочин.
Я вперше за всі ці дні щиро, широко посміхнулася.
— Пане слідчий, я буду більш ніж щаслива максимально сприяти вашому розслідуванню.
Мисливці стали здобиччю, а я тільки починала.
Зал Печерського районного суду був переповнений, коли я нарешті прилетіла до Києва. Слідчий Романюк прискорив справу, щойно мої докази стали публічними, а шалена увага преси не залишила шансів зам’яти цей скандал.
Я сиділа в першому ряду, дивлячись на своїх батьків за столом підсудних. Тато виглядав так, ніби постарів на десять років за ці кілька тижнів. Мама постійно витирала очі зібганою серветкою. Карина сиділа позаду них, пропалюючи мене поглядом, повним чистої, дистильованої ненависті.
— Встати, суд іде! Розглядається справа під головуванням судді Ковальчук.
Суддя була суворою жінкою, яка явно досконально вивчила кожну сторінку цієї справи.
— Це попереднє слухання за звинуваченнями у шахрайстві, підробці документів та поданні завідомо неправдивих повідомлень у поліцію проти Альберта та Галини. Пані Марто, ви виступаєте потерпілою стороною?
— Так, Ваша честь.
— Обвинувачений, ви представляєте себе самостійно?
Тато невпевнено підвівся.
— Так, Ваша честь. У нас немає коштів на приватного адвоката.
— Зрозуміло. А ви, пані Карино, присутні тут як свідок?
— Я тут, щоб розповісти всім правду про брехню моєї ненормальної сестри! — гучно вигукнула Карина на весь зал.
— Ви будете говорити лише тоді, коли до вас звернуться! — різко обірвала її суддя Ковальчук. — А зараз перейдемо до розгляду доказів.