Ухвала суду вступила в дію о 15:47 за київським часом. Я знаю це точно, бо Христина зателефонувала мені тієї ж секунди, коли банк заблокував їхні рахунки.
— Готово, — сказала вона коротко. — Кожна копійка з продажу тієї квартири заморожена до завершення розслідування за фактом шахрайства.
— Як швидко вони про це дізнаються?
— Напевно, щойно спробують провести наступну оплату. Це може статися за кілька годин, а може…
Мій телефон буквально вибухнув від потоку сповіщень. Сімейний чат у Telegram божеволів.
Тато: «Якого біса відбувається з нашими рахунками?!»
Мама: «У банку сказали, що на наші гроші накладено судовий арешт!»
Карина: «Що це взагалі означає?!»
Тато: «Я дзвоню Марті. Негайно».
Я зробила скриншот і відправила Христині: «Дізналися швидше, ніж ми думали».
Дзвінок від тата прорвався миттєво. Я дала йому додзвонити до кінця, а потім увімкнула його голосове повідомлення на гучномовець.
«Марто! Я не знаю, в які ігри ти вирішила з нами пограти, але ти повинна перетелефонувати мені прямо зараз! Банк заморозив наші рахунки, і якісь клерки несуть маячню про розслідування шахрайства. Це вже зовсім не смішно!».
— Ігри? — Христина підняла брову по той бік екрана. — Він серйозно думає, що це гра?
— Почекай, тут є ще.
Наступним було повідомлення від мами. Її голос тремтів так сильно, що слова ледь розбиралися.
«Мартусю. Сонечко. Будь ласка, візьми слухавку. З банком сталася якась жахлива помилка. Вони кажуть, що продаж квартири був незаконним, але ж це неможливо! Ми ж сім’я… Будь ласка, доню. Нам потрібна твоя допомога».
А потім пролунав голос Карини. Чиста, неконцентрована отрута.
«Марто. Клянуся Богом. Якщо за цим стоїш ти, я ніколи в житті тобі цього не пробачу! Моє весілля знищене! Діана щойно дзвонила в сльозах, бо жоден підрядник не отримав грошей. Виправ це негайно!».
— Вона досі вважає себе головною жертвою Всесвіту, — констатувала Христина. — Вона навіть не уявляє, наскільки гірше їй зараз стане.
Я відкрила пошту і прикріпила підготовлений архів. Банківські виписки, платіжні доручення, іпотечні документи. Усе, що доводило: саме я роками була їхнім фінансовим донором.
— Я відправляю листа. Весь архів? — запитала я для певності.
— Кожен чортів документ. Я хочу, щоб вони зрозуміли, що саме вони втратили назавжди.
Я швидко надрукувала короткий супровідний текст.
«Оскільки у вас виникли банківські труднощі, я подумала, що вам буде корисно переглянути свою фінансову історію. Зверніть особливу увагу на щомісячні платежі від ТОВ «Меридіан Інвест». Це компанія, яка останні чотири роки мовчки сплачувала вашу іпотеку та борги. І це ТА САМА компанія, яка була законним власником квартири, яку ви щойно спробували вкрасти. Вважайте цей лист моєю офіційною заявою про звільнення з посади вашого анонімного благодійника. Щасти з весіллям. Марта».
Я натиснула «Надіслати» і видихнула.
Я миттєво набрала Христину.
— Усе. Лист відправлено. Вони мають отримати його з хвилини на хвилину.
— Марто, ти щойно скинула на них ядерну бомбу, — видихнула подруга.
— Вони самі себе підірвали тієї миті, коли вирішили підробити мій підпис.
Мій телефон знову почав розриватися від дзвінків. Спочатку тато, потім мама, потім Карина. Я холоднокровно відхиляла кожен виклик і просто спостерігала, як на екрані накопичуються сповіщення про нові голосові повідомлення.
— Увімкни останнє, — попросила Христина.
Я поставила татове повідомлення на гучномовець. Його голос кардинально змінився. Зникла та самовпевнена, поблажлива інтонація «голови сімейства». Тепер у ньому бриніли паніка і справжній, неприхований відчай.
«Марто… доню, ми отримали твій лист. Я… Нам треба поговорити. Будь ласка. Я знаю, що ти зараз дуже зла, але ми можемо все владнати. Ми ж родина. Ти не можеш просто так… Будь ласка, благаю, перетелефонуй».
— До нього починає доходити, — прокоментувала я. — А тепер послухай маму.
Мамин голос був ледь чутним, здавленим шепотом, перемішаним із хлипанням.
«Мартусю… я не розумію. Ти весь цей час… Усі ці роки це була ти? О Господи… Що ж ми наробили? Будь ласка, сонечко моє. Будь ласка, візьми слухавку. Ми все виправимо, обіцяю».
І, нарешті, Карина. Вона буквально верещала в динамік:
«Ти просто хвора психопатка! Ти весь цей час контролювала наші життя! Гралася в ляльковода, поки вдавала з себе бідну овечку! Я тебе ненавиджу! Моє ідеальне весілля знищене через твої хворі фантазії про помсту!»
— А ось і справжня Карина, — спокійно констатувала я. — Вона так нічого і не зрозуміла.
Ноутбук тихенько дзеленькнув — прийшов новий лист від Діани. Тема повідомлення кричала великими літерами: «ТЕРМІНОВО: СКАСУВАННЯ ВЕСІЛЛЯ».
— Організаторка здалася. — Я відкрила лист і почала читати вголос: — «Шановна родино! У зв’язку з відсутністю оплати та поточними юридичними проблемами навколо ваших банківських рахунків, я змушена повністю скасувати надання всіх послуг для весілля Карини. Усі підрядники вже повідомлені. Я також готую позов до суду щодо відшкодування збитків, завданих моїй діловій репутації. Прошу більше мене не турбувати».
— Ауч, — скривилася Христина. — Але знаєш, стає ще цікавіше. Поглянь на це.