Наступний ранок приніс із собою справжній хаос, і я мала квиток у перший ряд на це шоу. Мій телефон почав розриватися від сповіщень о шостій ранку за сінгапурським часом. Це ожив сімейний чат у Telegram, який я поставила на беззвучний режим ще кілька місяців тому. Я увімкнула сповіщення, просто щоб насолодитися виставою.
Карина: «ОМГ, флористи просто нестерпні! Вони влаштували істерику через затримку оплати!»
Мама: «Не хвилюйся, сонечко. Тато вже все вирішує».
Карина: «Але що, якщо вони скасують наше замовлення?! Мої голландські півонії мають бути ідеальними!»
Тато: «Все під контролем. Просто якісь банківські затримки. Система зависла».
Я зробила скриншот цього листування і надіслала Христині з коротким підписом: «Почалося».
Ноутбук пілікнув — вхідний відеодзвінок від Христини. Я відповіла. Подруга сиділа перед екраном із величезним кухлем кави.
— Клопотання подано, — сказала вона замість привітання. — Суддя Ковальчук розглядатиме його сьогодні після обіду.
— Скільки часу мине, поки вони заморозять рахунки?
— Якщо суддя підпише ухвалу, «Перший Столичний Банк» отримає документи до кінця робочого дня. Усі гроші, отримані від шахрайського продажу квартири, будуть заблоковані на час проведення розслідування.
— Ідеальний таймінг. У Карини завтра фінальна примірка її дорогоцінної сукні.
— Ти отримуєш від цього занадто багато задоволення, Марто.
— Хіба? Давай я краще зачитаю тобі останній лист від Діани, нашої нещасної організаторки.
Я відкрила пошту і знайшла повідомлення, яке прийшло двадцять хвилин тому.
«Шановна Марто, я змушена звернутися до вас, оскільки не можу додзвонитися до ваших батьків. Одразу кілька підрядників погрожують скасувати свої послуги через проблеми з оплатою. Завдаток за кейтеринг не пройшов, адміністрація ресторану вимагає негайного розрахунку, а кавер-бенд наполягає на виплаті гонорару готівкою наперед. Будь ласка, зателефонуйте мені терміново!».
— Ауч, — скривилася Христина.
— Зачекай, це ще не все. Вона надіслала ще одне через п’ять хвилин. «Марто, у мене починається паніка. Ваша сестра продовжує писати мені, що все чудово, але у мене обривають телефон сімнадцять підрядників, які вимагають свої гроші, а ваші батьки ігнорують мої дзвінки. Моя ділова репутація висить на волосині!».
Христина похитала головою.
— Бідна жінка. Схоже, вона ось-ось отримає дуже дорогий урок про те, як важливо перевіряти платоспроможність клієнтів.
Раптом екран мого телефону засвітився. Телефонував тато. На фото контакту він широко усміхався на минулорічній різдвяній вечері, обіймаючи Карину.
— Про вовка промовка.
— Не будеш відповідати? — запитала подруга.
— Боже збав. Але я увімкну гучномовець, щоб ти послухала його голосове повідомлення.
Виклик перейшов на автовідповідач, і татів голос заповнив мій готельний номер. Він звучав напружено, але з усіх сил намагався здаватися розслабленим.
«Привіт, Мартусю, це тато. Просто хотів перекинутися парою слів щодо деяких дрібних технічних затримок з банком. Нічого серйозного, просто нюанси переказу через продаж квартири. Набери мене, як матимеш вільну хвилинку, добре? Люблю тебе».
— «Дрібні технічні затримки», — хмикнула Христина. — Це дуже цікавий евфемізм для кримінального злочину. Він навіть не уявляє, що на нього чекає.
Ноутбук знову дзенькнув. Ще один лист. Цього разу не від Діани, а від адміністратора елітного комплексу.
«Шановна пані Марто, ми кілька разів намагалися списати завдаток за оренду залів комплексу “Лісова Перлина”, але всі платежі були відхилені банком вашої родини. Згідно з нашим договором, ми вимагаємо повної оплати протягом 48 годин, інакше ми будемо змушені скасувати вашу броню і передати цю дату іншим клієнтам. Будь ласка, зв’яжіться з нами негайно».
— Локація зливається? — запитала Христина.
— Схоже на те. І якщо я добре знаю Карину, вона вже встигла розтрубити про це весілля на весь Instagram і TikTok. Сама лише ганьба від скасування її просто знищить.
— Марто, твої батьки тепер дзвонять мені.
— Не бери слухавку. Хай попітніють.
— Пізно. Я вже скинула. Але вони залишили голосове. Вмикаю.
Христина піднесла телефон до мікрофона. Почувся високий, панічний голос моєї матері.
«Христино, доброго дня, це Галина, мама Марти. Я знаю, що ви з Мартою дуже близькі, а у нас тут виникла якась дивна плутанина з “Першим Столичним”. Ви не могли б попросити Марту терміново нам зателефонувати? Це стосується продажу квартири, і тут, здається, виникла якась юридична проблема. Нам дуже треба з нею поговорити!».
— Юридична проблема, — повторила я. — Як мило. Вони починають про щось здогадуватися.
Телефон завібрував від повідомлення у Telegram. Це була Карина.
«Марто, якого дідька ти не відповідаєш татові?! Це МОЄ весілля, припини псувати мені настрій!».
Я розвернула екран до камери, щоб Христина побачила текст.
— Вона продовжує робити себе центром Всесвіту.
— Звісно. Вона, мабуть, уже наплела своєму Максиму, що ти просто заздрісна істеричка. До речі, про Максима. Він ще не зрозумів, у яке болото вступає?
— Поки ні, але скоро зрозуміє. Його родина має серйозні гроші. Старі, справжні гроші. Такі люди вміють за версту чути фінансових аферистів.
На пошту впав ще один лист від незнайомого підрядника. Тема листа: «Весілля Карини. Вимагаємо оплату».
— Марто, — голос Христини став дуже серйозним. — Я зараз аналізую банківські виписки, які ти мені надіслала. Твої батьки роками жили далеко за межами своїх реальних можливостей. Без твоїх анонімних траншів вони абсолютно, тотально збанкрутують.
— Я знаю. Їхній наступний платіж по іпотеці за будинок — рівно через дванадцять днів.
— Я бачу. Марто… Ти ж розумієш? Вони втратять усе.
Я знову подивилася на своє відображення в екрані ноутбука. Звідти на мене дивилася незнайомка. Хтось набагато жорсткіший, ніж я була ще вчора.
— Вони вкрали мій дім, Христю. Вони вчинили шахрайство. Вони роками висмоктували з мене всі соки, ставлячись до мене як до бездушного банкомата. А коли мені було потрібно, щоб вони просто поважали єдину річ, яка по-справжньому належала мені, вони продали її без жодних вагань.
— Я знаю. Я не кажу, що ти неправа. Я просто хочу переконатися, що ти усвідомлюєш масштаб наслідків.
— Я усвідомлюю його ідеально.
Мій телефон знову задзвонив. Цього разу — Карина.
— Відповідай, — порадила Христина. — Давай послухаємо, що вона скаже.
Я скинула виклик і дочекалася голосового повідомлення. Голос Карини зривався на вереск від паніки.
«Марто! Що, в біса, відбувається?! Діана б’ється в істериці. Ресторан погрожує все скасувати. А мама з татом поводяться як ненормальні. Ти маєш усе це владнати прямо зараз! Моє весілля вже за п’ять тижнів, і я не дозволю тобі зруйнувати його тією драмою, яку ти тут розвела! Перездзвони мені негайно!».
— Драмою, яку ТИ розвела, — здивовано повторила Христина. — Неймовірно. Вона досі свято вірить, що в цьому винна ти.
— Який наш наступний крок? — запитала я.
Я відкрила новий документ і почала збирати файли.
— Я готую для своєї любої родини невеличкий подарунковий набір. Банківські виписки, історії платежів, юридичні документи компанії. Усе, що їм потрібно, аби зрозуміти, наскільки глибоко вони себе закопали.
— Коли ти плануєш це надіслати?
— Завтра. Відразу після того, як скасують примірку її сукні.
Мій екран знову засвітився — дзвонив тато. Потім мама. Потім знову Карина. Я повністю вимкнула звук і гірко посміхнулася.
— Нехай панікують. Вони ось-ось дізнаються, що кожна дія має свої наслідки.
— Слухай, Марто?
— Що?
— Нагадай мені ніколи, чуєш, ніколи не переходити тобі дорогу.
Я розсміялася, але в цьому сміху не було жодної краплі веселощів.
— Їм уже пізно засвоювати цей урок.