Але те, що відбулося далі, було зафіксовано в кришталево чистій якості й за кілька годин набрало понад мільйон переглядів. Ілля уважно вивчав дошку близько тридцяти секунд. Його очі рухалися складними траєкторіями, що свідчило про глибокий аналіз, а не про розгубленість.
Потім він мовчки взяв крейду і почав розв’язувати рівняння з тією текучою, природною впевненістю, яка приходить лише від абсолютного розуміння предмета. Він “розклав” задачу менш ніж за три хвилини, пояснюючи кожен свій крок спокійним, терплячим голосом викладача.
— Дивіться, — сказав він Яні, яка стояла бліда, мов стіна, і не могла поворухнутися. — Тут головний фокус у тому, щоб побачити приховане перетворення Лапласа. Щойно ви це помічаєте, все інше вибудовується абсолютно логічно.
Відео стало вірусним миттєво. Воно вийшло за межі студентських чатів, розлетілося науковими форумами та потрапило до рекомендацій у всіх соцмережах. До вечері воно вже було на столі у ректораті.
Декан факультету Роман Тарасович, суворий чоловік, який керував університетом понад п’ятнадцять років, передивився ролик тричі. А потім наказав скликати екстрене засідання вченої ради в суботу вранці.
Конференц-зала була вщент заповнена професорами з різних кафедр: від фізиків до інженерів. Усі вони вже бачили відео. Його знову і знову крутили на великому проєкторі, ставлячи на паузу, щоб детально проаналізувати кожен написаний Іллею символ.
— Це матеріал рівня сильної аспірантури, — пробурмотів старий професор Гавриленко, поправляючи окуляри на переніссі.
— Ні, Григорію Петровичу, це дещо більше, — заперечив хтось із залу. — Підхід, який він тут використав, був опублікований лише минулого року в європейському “Журналі вищої математики”.
Слово взяла професорка Юлія Марченко:
— Я вже бачила цей почерк. На дошках в аудиторіях, які хтось забував витерти на ніч. Я весь час думала, що це хтось із наших обдарованих аспірантів залишається після пар.
Декан Роман Тарасович важко зітхнув і повернувся до Аліни Романової, яка сиділа у своєму кріслі неприродно рівно, наче проковтнула палицю.
— Аліно Марківно. Ви публічно кинули цей виклик. Тепер у цю історію втягнута репутація найстарішого вишу столиці. Нам потрібно знати чітко: чи дійсно ця людина здатна розв’язати ваше рівняння?
Її приниження було абсолютним. Їй довелося при всіх визнати, що вона не знає. Але те, що вона бачила на власні очі вночі, підказувало: він цілком може це зробити.
— Тоді ми маємо перевірити це офіційно, — безапеляційно заявив декан, і його тон не залишав простору для дискусій. — Понеділок, ранок. Публічна демонстрація у великій лекційній залі. Якщо він справді здатен на те, що кажуть, ми зобов’язані дізнатися, ким насправді є цей чоловік.
Коли викладачі почали розходитися, жваво обговорюючи цю безпрецедентну подію, Аліна залишилася сидіти на місці. Вона порожнім поглядом дивилася на заморожений кадр відео на екрані, де Ілля стояв біля дошки.
Професор Гавриленко затримався біля дверей. Він підійшов і м’яко, по-батьківськи поклав руку їй на плече.
— Аліно, дитино… Я викладаю в цих стінах вже сорок років. Я бачив і геніїв, і шарлатанів. Цей чоловік — не шарлатан. Якою б не була його історія, я раджу тобі морально підготуватися до понеділка.
Ранок понеділка видався сірим і мрячним. Листопадове небо над Києвом ідеально віддзеркалювало похмурий, напружений настрій, що навис над університетським кампусом. Найбільша Велика фізична аудиторія, розрахована на п’ятсот осіб, була забита вщент, яблуку ніде було впасти. Викладачі з кафедр математики, фізики, інженерії та навіть гуманітарних факультетів щільно зайняли перші ряди. Аспіранти тулилися вздовж стін, а студенти сиділи групами, тримаючи напоготові смартфони, щоб зафіксувати історичний момент. Місцеві телеканали налаштовували камери в самому кінці зали, а журналісти пошепки репетирували свої підводки.
Представники ректорату виглядали вкрай знервованими, не розуміючи, чи стануть вони сьогодні свідками грандіозного наукового тріумфу, чи епічної репутаційної катастрофи. Дошку ретельно вимили й підготували, а рівняння було виписане з точністю до символу — саме так, як Аліна залишила його тиждень тому. Воно займало три масивні панелі, лякаючи своєю надмірною складністю.