За вечерею господиня дому гордо винесла з духовки ідеально запечену качку з яблуками, а з холодильника дістала кілька вишуканих салатів. Смак і аромат страв не залишали жодних сумнівів: Христина мала неабиякий талант.
Розмови за столом точилися навколо різних тем, але Максим, здавалося, не пропускав жодної нагоди розсипатися в компліментах господині. Він захоплювався абсолютно всім — її кулінарними шедеврами, бездоганним порядком у квартирі, її фантастичною здатністю все встигати. Він навіть не забув відзначити, що в Дениса завжди ідеально випрасувані сорочки в офісі.
— От пощастило ж тобі з дружиною! — голосно розсміявся Максим, піднімаючи келих із вином. — Дивись, щоб ніхто таку красуню не поцупив!
Денис ввічливо кивнув, погоджуючись, але в його очах не було й тіні посмішки. Він, як і Христина, чудово відчував напругу, що зависла в повітрі.
Усі присутні за столом, окрім самого Максима, бачили, як страждає Оксана. Вона сиділа, міцно зціпивши руки під столом, аж до побіління кісточок, щоб не виказати бурхливих емоцій. Сльози зрадливо підступали до горла. Нарешті вона не витримала.
— Вибачте, я на хвилинку! — глухо промовила вона, різко підводячись із-за столу.
Оксана швидким кроком попрямувала до ванної кімнати. Зачинивши за собою двері, вона прихилилася до холодної кахляної стіни. Побачивши в дзеркалі своє втомлене обличчя, вона вже не змогла втримати сліз. У тиші чужого дому Оксана дала волю всім тим важким емоціям, які невпинно накопичувалися в її душі з самого ранку, а можливо, і всі ці останні роки.
Оксані було нестерпно прикро. Її з головою накрила така потужна хвиля відчаю та емоцій, що хотілося просто зараз викликати таксі і поїхати геть. Піти не лише з цієї ідеально чистої квартири на Оболоні, а й від чоловіка, який з кожним днем здавався все більш чужим, черствим і абсолютно нездатним зрозуміти її почуття.
Вона завжди вважала себе хорошою дружиною і турботливою матір’ю. Оксана не мала жодних сумнівів: вона робила все можливе і неможливе, віддавала всі свої сили, щоб їхня родина жила в затишку. Так, її дім був далеким від ідеальної картинки з модного журналу інтер’єрів, але хіба це виключно її провина? Вона ж самотужки справлялася з гіперактивною дитиною і горою нескінченних домашніх обов’язків.
Бабуся Тетяна допомагала вкрай рідко, бо мала власні справи та клопоти зі здоров’ям, а Максим… Максим не допомагав узагалі. Він жодного разу за останні роки навіть не запропонував вимити за собою тарілку після вечері чи хоча б зібрати розкидані кубики за донькою. Навіть вивести маленьку Софійку на коротку прогулянку у двір здавалося для нього просто непосильним, титанічним завданням.
У нього завжди знаходилися «справи важливіші». Або ж він просто хотів відпочити на дивані, скаржачись на важкий графік в офісі. Та все ж найболючішим було чути ті солодкі компліменти, які її власний чоловік сьогодні так щедро роздавав чужій жінці. За один цей вечір він наговорив Христині більше приємних слів, ніж Оксані за всі роки їхнього спільного життя.
Христина в його очах була і прекрасною господинею, і талановитим кулінаром, і просто ідеальною дружиною. А Оксана? Вона ж теж хотіла б мати розкішний вигляд, регулярно ходити до косметолога, на свіжий манікюр чи робити стильну укладку в салоні краси. Але коли? І, головне, з ким у цей час залишити доньку? Вона просто не могла уявити себе однією з тих мам, які тягають маленьких дітей на б’юті-процедури. Це ж суцільна мука для всіх, а особливо для дитини, якій доводиться терпляче чекати по кілька годин у задушливому приміщенні.
Трохи заспокоївшись і вмивши обличчя прохолодною водою, Оксана повернулася до вітальні. Їй до нестями хотілося якомога швидше поїхати додому, але влаштовувати істерику чи сцену ревнощів при малознайомих людях здавалося ще більш принизливим. Христина кинула на неї погляд, сповнений легкого співчуття та розуміння, але Оксана миттєво відвела очі.
Їй було страшенно ніяково. Ніяково за себе, за свої сльози і найбільше — за Максима, який, здавалося, жив у якомусь паралельному вимірі й зовсім не помічав її пригніченого стану. Тільки-но Оксана сіла на своє місце, як чоловік знову видав чергове уїдливе зауваження.
Розмова якраз зайшла про спорт. Христина з посмішкою розповіла, що тричі на тиждень ходить до фітнес-клубу неподалік їхнього комплексу.
— О, тобі теж не завадило б записатися! — недбало кинув Максим у бік Оксани. — Може, разом із Христиною ходитимете? Фігуру підтягнеш.
