Почувши агресію в голосі чужинця, Тор миттєво підняв голову з плеча Максима. Його розслаблене тіло в одну секунду знову перетворилося на камінь. Він блискавично розвернувся, надійно заступив незрячого ветерана собою, хижо вишкірив білі ікла і видав такий утробний, страшний рик у бік директора, що той інстинктивно відсахнувся.
— Бачите?! — загорлав Лисенко, нервово тицяючи пальцем у бік вольєра. — Він абсолютно некерований хижак! Він прямо зараз готується до нападу на людину! Негайно витягніть цього ідіота з клітки, поки ми не отримали труп!
— Ні, — Максим повільно, спираючись на стіну, підвівся на ноги, але не відпустив холки собаки. — Він не нападає, пане директоре. Він захищає свого.
— Він небезпечна для суспільства тварина! — безапеляційно відрізав полковник, поправляючи краватку. — Група, нести транквілізатор! Подвійна доза! Приспати і прибрати собаку в дальній бокс!
— Тільки спробуйте! — крикнув Максим, рішуче закриваючи малінуа власним тілом.
Але кінологи, звикли підкорятися прямим наказам керівництва, вже рушили вперед із наготовленими пневматичними шприцеметами. Тор, гостро відчуваючи небезпеку не стільки для себе, скільки для свого нового друга, зірвався в справжню істерику. Він шалено гавкав, грудьми кидався на відчинені ґрати, готовий на смерть битися проти всього світу.
— Максиме, виходь негайно! — Оксана в розпачі вчепилася в його куртку, з силою тягнучи назад у коридор. — Будь ласка, я тебе благаю! Зараз почнеться пекло, вони вистрілять снодійним! Якщо ти зараз не вийдеш, вони його просто “вимкнуть” до завтра, і він може не прокинутися від такої дози!
Максим вагався. Тор тулився до його ніг, дрібно тремтячи від суміші люті й панічного страху бути знову покинутим.
— Я обов’язково повернуся за тобою, чуєш? — гарячково прошепотів Максим, низько нахилившись до самого вуха вівчарки. — Це наказ. Я обіцяю, брате.
Він змусив себе зробити крок назад, у коридор. Щойно важкі двері з брязкотом клацнули, закриваючись на замок, Тор з усієї сили кинувся на ґрати. Він не гавкав. Він вив. Це був такий пронизливий, розпачливий крик зрадженої душі, від якого навіть у бувалого кінолога Сашка звело щелепу, а в Оксани на очі виступили сльози.
І саме в цей драматичний момент, перекриваючи виття собаки і крики директора, над їхніми головами раптово заревла сирена. Різка, пронизлива, механічна. Пожежна тривога. Червоні аварійні лампи заблимали під стелею, заливаючи довгий коридор тривожним, пульсуючим світлом.
Відлуння розпачливого виття Тора ще гостро стояло у вухах, коли бетонний коридор раптово наповнився новим звуком — пронизливим, механічним вереском пожежної сигналізації, що буквально свердлив мозок. Червоні аварійні лампи істерично заблимали під стелею, перетворюючи стіни на пульсуючу криваву масу, але Максим цього не бачив. Він відчув інше. Запах. Це був далеко не той романтичний запах осіннього багаття, до якого звикли відпочивальники в лісі. Це був їдкий, токсичний, хімічний сморід горілої ізоляції, старого радянського пластику і тліючої фарби.
Оксана з силою, невластивою її тендітній статурі, смикнула колишнього військового за лікоть.
— Максиме, біжимо! Це не навчальна тривога!
З глибини вже задимленого коридору вибіг кінолог Сашко. Він страшно кашляв, намагаючись прикрити обличчя коміром своєї форменої куртки.
— Щитова в корпусі “Б”! Стара проводка не витримала навантаження! Вогонь миттєво пішов по пластиковій обшивці стін! Всім на вулицю, негайно, там уже дихати нічим!
Паніка, як вірус, миттєво охопила весь центр реабілітації. Люди безладно бігли, звідусіль гучно грюкали двері, чулося багатоголосе, сповнене жаху виття переляканих тварин, яких поспіхом виводили з сусідніх блоків.
— А Тор?! — крикнув Максим, мертво впираючись ногами в слизьку кахельну підлогу, як віслюк. — Він залишився в “Б”!
— Там уже дим стоїть суцільною стіною! — прокричав полковник Лисенко, важко пробігаючи повз них із великим червоним вогнегасником у руках. — Автоматика заблокувала протипожежні двері в ізолятор! Ми туди фізично не дійдемо без кисневих масок!
— Ви його там просто так лишите згоріти?! — Максим рвонувся з такою силою, що Оксана ледь втрималася на ногах, випустивши його рукав.
— Максиме, рятувальники вже їдуть! — благала дівчина, хапаючи його знову. — Вони професіонали, вони його витягнуть! Ходімо, ти зараз втратиш свідомість від чадного газу, це смерть за дві хвилини!