З Артемом вони просиділи за однією шкільною партою не один рік, але справжні, усвідомлені почуття спалахнули між ними лише в старших класах. Їхня дитяча прив’язаність розквітла, мов ті київські каштани теплої весни, непомітно перетворившись на глибоке, трепетне кохання. Артем завжди був її вірним захисником, а Дарина — його тихою гаванню, де можна було сховатися від завищених очікувань суворих батьків.
Вони годинами блукали вузькими вуличками старого міста, гуляли тінистим парком Київського політехнічного інституту, купували гаряче лате у вуличних кав’ярнях-равликах і просто насолоджувалися присутністю одне одного. Надійно відгороджені своїми почуттями від метушливого столичного ритму, вони навіть не думали про дорослі стосунки — їм цілком вистачало просто триматися за руки, ловити закохані погляди і ділитися мріями.
Той найперший, обережний поцілунок під крислатим деревом на Оболонській набережній назавжди закарбувався в їхній пам’яті. Того прохолодного квітневого вечора Артем від надлишку бурхливих емоцій раптом підхопив Дарину на руки і закружляв у повітрі, немов легку пір’їнку. Вона заливалася щирим, дзвінким сміхом, міцно тримаючись за його широкі плечі. У ту мить дівчина зі старої хрущовки на Солом’янці відчувала себе найщасливішою та найзахищенішою у всьому величезному мегаполісі. Їхнє юнацьке захоплення було світлим, щирим і абсолютно позбавленим будь-якого фальшу чи розрахунку.
Проте за цією романтичною ідилією завжди пильно, мов хижий птах, стежила пара холодних очей. Вікторія Володимирівна часто стояла за панорамним вікном своєї просторої дворівневої квартири на елітному Печерську, похмуро спостерігаючи, як син ніжно прощається з Дариною біля їхнього закритого під’їзду. Жінка з жахом усвідомлювала, що її єдиний хлопчик, її ідеальний життєвий проєкт і гордість, більше їй не належить на всі сто відсотків.
Вона все життя тяжко працювала, плела кабінетні інтриги, вигризаючи свою керівну посаду в центральному апараті управління, щоб забезпечити Артему блискучий, безхмарний старт. У її амбітних, математично вивірених планах місця для доньки звичайної хворої кравчині просто не існувало.
Вікторія Володимирівна вже давно пригледіла синові ідеальну, на її думку, партію — Аліну, доньку одного з найвпливовіших заступників голови міської адміністрації. Цей стратегічний шлюб став би для їхньої родини золотим квитком у найвищі ешелони столичної еліти. Чиновницю абсолютно не обходило, що розпещена, звикла до розкоші Аліна не мала й краплі тієї щирої душевної теплоти, якою світилася Дарина. Головним був статус, а юнацькі почуття прагматична мати вважала лише тимчасовим гормональним збоєм, який швидко лікується часом і грошима.
— Таких наївних дівуль, як ця твоя Дарина, у тебе в житті буде ще цілий вагон! — часто повторювала вона синові за розкішною сімейною вечерею, роздратовано брязкаючи срібними виделками. — Ти маєш думати про кар’єру, міжнародні зв’язки і статус, а не тягнути на власному горбі дівчину з низів! Опам’ятайся, поки не пізно!
Але Артем виявився напрочуд непохитним і мав твердий внутрішній стрижень. У день шкільного випускного, коли вчорашні одинадцятикласники гучно і пафосно святкували в дорогому ресторані на воді, він з Дариною просто непомітно втік від галасливого, п’яного натовпу.
Вони сиділи вдвох на ще теплому від денного сонця піску столичного пляжу, слухали тихий плескіт темних річкових хвиль і будували грандіозні плани на спільне майбутнє. Тоді вони твердо, дивлячись одне одному в очі, вирішили, що обов’язково поберуться, щойно міцно стануть на ноги.
Материнським планам щодо престижного столичного університету та стажування за кордоном також не судилося здійснитися. Артем раптово, як грім серед ясного неба, заявив родині, що підписує контракт із Десантно-штурмовими військами і вирушає на підготовку. Це був 2017 рік, і хлопець був переконаний: у такий складний для країни час справжній чоловік має спершу загартувати свій характер, стати на захист Батьківщини, а вже потім будувати цивільну кар’єру в затишних офісах.
Вікторія Володимирівна була шокована цією “нечуваною зухвалістю”. Не сказавши синові ні слова, вона таємно помчала до міського центру комплектування, сподіваючись швидко “вирішити питання” через свої чиновницькі зв’язки та знайомих “згори”. Проте там на неї чекав крижаний душ. Досвідчений військовий комісар — ветеран, який пройшов пекло перших років війни і не боявся жодних кабінетних істерик, ввічливо, але вкрай жорстко вказав впливовій жінці на двері.
Він порадив чиновниці пишатися таким свідомим, дорослим сином, а не намагатися ганебно сховати його за мамину спідницю і телефонні дзвінки. Це був чи не перший раз у житті, коли впливова жінка зазнала нищівної, принизливої поразки, яку не могла купити.
Напередодні від’їзду до навчального центру Артем та Дарина знову прийшли на своє улюблене місце біля води. У тиші прохолодної київської ночі слова здавалися зайвими і непотрібними.
— Я хочу бути твоєю. Завжди. Тільки твоєю, — палко, ледь чутно прошепотіла тоді Дарина, обережно торкаючись його обличчя тремтячими від хвилювання пальцями.
Тієї ночі, під кронами могутніх дерев, під розсипом яскравих осінніх зірок, вони вперше по-справжньому зблизилися. Це було глибоке, інтимне таїнство, сповнене безмежної, обережної ніжності та абсолютної довіри двох закоханих сердець. Артем клявся, що одразу після першої довгої ротації на Сході вони неодмінно влаштують весілля. Дарина ж, зі сльозами щастя на очах, обіцяла чекати стільки, скільки вимагатиме його складна військова служба. Вона вірила кожному його слову.
Перші пів року контракту пролетіли для Артема в шаленому, виснажливому ритмі. Сувора дисципліна, щоденні тренування на межі людських можливостей, полігони, марш-кидки у повному екіпіруванні. Юнак швидко змужнів, завоював повагу бувалих побратимів і зрозумів, що військова справа — це не юнацький максимазм, а його справжнє, свідоме покликання.
У найважчі моменти, коли тіло нило від втоми, а нерви були натягнуті як струни, його рятували теплі, сповнені безмежної любові повідомлення та довгі телефонні розмови з Дариною. Її голос був для нього найміцнішим рятувальним колом у морі військових буднів.
А потім сталося щось абсолютно незбагненне і страшне. Дівчина просто зникла.