Він повністю контролював людей зі зброєю. Але він фатально забув про собаку.
Я не вигукувала команди. Я просто ледь помітно розслабила плечі і зробила мікроскопічний кивок головою.
Буран стартував абсолютно безшумно. Жива торпеда подолала відстань швидше, ніж майор встиг кліпнути. Кінетичний удар був страшним. Малінуа врізався у зрадника всією масою, б’ючи прямо в плече зі зброєю.
Глухий стукіт падіння змішався з випадковим пострілом у стелю. Завадський закричав від гострого болю, випускаючи пістолет. Полковник миттєво відкотився вбік. Буран жорстко притис ворога до землі своїм тілом, надійно фіксуючи його живою вагою.
— Фу! Буран, місце! — Тарас професійно перехопив пса.
Генерал Дорошенко подивився на зрадника з безмежною огидою.
— Викликайте контррозвідку, — кинув він. — Стаття 111, державна зрада. Це довічне.
Три тижні по тому…
Ранковий туман над волинським полігоном розсіювався. На плацу вишикувалися курсанти. Тепер їхні тренування виглядали інакше.
— Собака — це не ваш інструмент! — лунко карбував Тарас Чорний. — Це ваш єдиний напарник. Ваша душа!
Біля його ноги слухняно сидів Привид, повністю відновлений після травми.
Я стояла осторонь у новій формі з шевроном «Химера». Буран безтурботно грався з гумовим м’ячем неподалік, нарешті заслуживши своє просте собаче щастя. Поруч, спершись на огорожу, стояв Андрій Воля — тепер офіційний консультант бази з тактики.
— Завдяки вашим даним ми накрили цілу агентурну мережу, — сказав генерал Дорошенко, який приїхав попрощатися перед відбуттям до Києва. — Ви зберегли сотні життів наших хлопців.
Я рефлекторно доторкнулася до плеча, де завмерли мої чорні зірки.
— Вважайте, що ми просто закрили свій старий борг.
Раптом Буран зупинився, підняв масивну морду до неба і завив. Це був спів повноти життя. І за секунду йому дружно відповів хор із пів сотні собачих голосів.
Андрій тепло посміхнувся:
— Чуєш, Соломіє? Вони все знають. Знають, що ми нарешті вдома.
Важкі тіні минулого остаточно розсіялися. Сьома зірка повернулася на своє місце. А ми просто продовжували робити свою справу. Тримати стрій. Навчати молодь. І завжди пам’ятати, що відданість наших чотирилапих напарників залишається тим чистим світлом, яке не дає нам остаточно збожеволіти в цьому світі людських війн.