Жінка важко зітхнула і нахмурилася.
— Полю, ми з татом саме це маємо обговорити. Але це доросла розмова, пограйся поки що сама, — м’яко сказала вона.
Незважаючи на свій юний вік, донька вже чудово відчувала напругу між батьками, тому слухняно злізла з гойдалки і побігла до дитячого майданчика.
— Повертайся додому. Ти дуже потрібна дітям, — тихо, але впевнено сказав Сергій, щойно вони залишилися самі.
— Я зовсім не впевнена, що хочу повертатися в те пекло, яке ти називаєш домом, — відповіла Наталя крижаним тоном, дивлячись прямо йому в очі.
— Але ж ти прийшла сьогодні до Полі. Ти зірвалася з роботи. Значить, ти не можеш жити без неї.
— Це правда. Я люблю своїх дітей. Але я більше не зможу і не буду жити так, як ми жили останні роки. Я не твоя прислуга.
— Так, як раніше, більше не буде, — Сергій опустив голову, раптом відчувши всю гіркоту своєї поразки. — Я дуже сильно помилився. Я заблукав у власних амбіціях і зробив величезну дурницю. Пробач мені.
— І для тебе все так легко? Попросив вибачення — і я маю з радістю бігти прасувати твої сорочки? — Наталя іронічно підняла брову.
— Ні. Я готовий повністю залишити квартиру вам. Перепишу її на тебе. Сам я тимчасово зніму інше житло і буду жити окремо, поки ми все не владнаємо.
— Зі своєю новою “ідеальною” жінкою? — Наталя відвернулася в бік Дніпра. Їй досі було боляче говорити про це, хоча вона й намагалася здаватися байдужою.
— Ні. Я буду жити один, — чесно зізнався він. — Діана виявилася зовсім не такою, якою я її собі уявляв. Вона егоїстична, і на роль дружини, а тим паче матері для моїх дітей, вона абсолютно не годиться.
Наталя глибоко вдихнула прохолодне повітря, ледь стримуючи бажання дати йому ляпаса. Його слова були щирими, але вони вкотре доводили найстрашніше: Сергій шукав не кохання. Він шукав зручний функціонал. І коли зрозумів, що коханка не хоче виконувати функції кухарки і няні, він вирішив повернути “перевірену” дружину.
— Цього цілком достатньо. Наша розмова закінчена, — відрізала жінка.
— Тобто… ти згодна повернутися?
— Я згодна на розлучення, — твердо сказала Наталя. — І я заберу дітей до себе. Але лише тоді, коли ти знайдеш для нас нову квартиру. У ту, стару, на Осокорках, я не повернуся. Там надто… брудно після вашого спільного проживання, — вона з огидою скривилася.
— Я зрозумів. Добре. Дай мені місяць, я вирішу всі паперові та фінансові питання. А поки що я оплачу вам оренду хорошої квартири там, де ти скажеш.
Сергій поїхав геть, відчуваючи абсолютну порожнечу. А Наталя, трохи оговтавшись від емоцій, твердо вирішила, що донька не повинна страждати через батьківські помилки, і того ж дня забрала Полю до себе в орендовану квартиру. Матвія вона тимчасово залишила з Сергієм — підліток навідріз відмовився переїжджати на зйомну квартиру і вирішив жити з батьком, усе ще плекаючи надію, що батьки помиряться.
Діана ж у тій квартирі більше не з’являлася. Вона зібрала свої речі і пішла того ж вечора, чітко усвідомивши, що Сергій не збирається витрачати на неї мільйони і віддасть усе майно колишній дружині та дітям.
Процес продажу житла та офіційного розлучення трохи затягнувся, але вже через три місяці Наталя з обома дітьми святкувала новосілля. Сергій дотримав свого слова: він продав квартиру на Осокорках, додав власні заощадження і купив для сім’ї чудові просторі апартаменти в новому, ще кращому житловому комплексі. Сам він винайняв скромну квартиру в сусідньому будинку, щоб мати змогу частіше бачитися з Матвієм та Полею.
Сергій ще довго не полишав спроб налагодити стосунки з колишньою дружиною, приносив квіти і просив дати йому другий шанс. Проте Наталя не мала жодного бажання повторювати старі помилки.
Після того, як жінка почала жити з дітьми сама, атмосфера в їхньому домі кардинально змінилася. Матвій перестав грубіянити, а Поля забула про свої щоденні істерики. Можливо, діти просто злякалися, що мама знову може піти. А можливо, головна причина крилася в тому, що з їхнього життя зникла та токсична, нездорова обстановка, яку створював Сергій своєю зверхністю.
Тепер у Наталі нарешті з’явився час на себе. Кожні вихідні, коли колишній чоловік забирав дітей на прогулянки чи в кіно, вона присвячувала відпочинку, зустрічам із подругами та догляду за собою. Жінка жодного разу не пошкодувала про своє сміливе рішення розірвати це замкнене коло.
А от Сергій шкодував про розлучення щодня. Адже в його великому, холодному світі, крім безглуздого пухнастого цуценяти, не залишилося більше нікого, хто б чекав його ввечері додому.