Щоб випадково не зіпсувати цей бездоганно створений образ, хлопець вирішив трохи прикрасити сувору реальність. Він недбало кинув, що є “незалежним підприємцем у сфері криптовалют”, а тому тимчасово, суто заради зручності, мешкає зі своїми батьками на престижному Печерську. Про своє минуле, про колишню дружину Юлію та про маленького сина Матвійка він завбачливо промовчав. Зрештою, навіщо обтяжувати таку юну, безтурботну красуню своїми чужими проблемами?
Їхні бурхливі стосунки розвивалися настільки стрімко, що Артур і сам не встиг отямитися, як повністю втратив голову від пристрасті. Він без жалю витрачав на Мілану абсолютно всі кишенькові гроші, які йому давали батьки на власні потреби. Він щодня водив її по найдорожчих ресторанах міста, дарував розкішні букети квітів і влаштовував сюрпризи.
Ось тільки Олена Василівна та Віктор Степанович були категорично, до крику проти цієї раптової інтрижки. Коли одного вечора Артур урочисто заявив, що серйозно планує одружитися, у тихій квартирі спалахнув справжній, грандіозний скандал. Досвідчені батьки чудово, без ілюзій розуміли всю абсурдність цієї ситуації.
— Синку, ти що, зовсім здурів?! — хапалася за серце знесилена мати. — Їй же всього вісімнадцять років! Вона ж іще зовсім дитина, ще й із глибокої провінції! Ти сліпий і не розумієш, що їй від тебе потрібна лише столична прописка і наша велика квартира в центрі?
Проте жодні раціональні аргументи батьків уже не могли зупинити осліпленого Артура. Він влаштовував гучні істерики, звинувачував їх у тому, що вони навмисно руйнують його єдине щастя, і навіть погрожував піти з дому. Зрештою, втомлені літні люди, які звикли у всьому потурати сину, здалися під шаленим натиском цього дорослого маніпулятора.
Не гаючи дорогоцінного часу, Артур придбав красиву обручку і під час романтичної вечері зробив Мілані офіційну пропозицію. Юна красуня, яка всім серцем мріяла якнайшвидше вирватися з тісного гуртожитку і забути про бідність, засяяла від безмежного щастя. Вона, не роздумуючи ні секунди, миттєво відповіла омріяне “Так”.
Вже наступного сонячного ранку окрилена пара стояла в довгому коридорі центрального столичного РАЦСу, схилившись над бланками заяв. І саме тут, у цій офіційній установі, на безтурботну Мілану чекав перший, але дуже болючий життєвий сюрприз.
Зазираючи через плече в розгорнуті документи свого нареченого, вона раптом шоковано округлила очі. Дівчина до останнього була свято переконана, що цьому доглянутому хлопцеві максимум двадцять три роки. А в його паспорті чорним по білому безжально стояла дата народження, яка свідчила, що йому вже виповнилося тридцять! Але справжнім ударом для неї став свіжий штамп про розлучення та офіційна інформація про наявність дитини.
— Артуре… — Мілана розгублено, з тремтінням у голосі підняла на нього свої великі очі, в яких блищали сльози. — Тобі справді тридцять? І ти вже був одружений? У тебе є син?! Чому ти мені нічого про це не сказав?
Артур миттєво відчув, як по його рівній спині зрадливо пробіг холодний піт. Земля тікала з-під ніг, але його природна винахідливість і звичка брехати спрацювали блискавично. Він зробив глибокий вдих, напустив на своє обличчя максимально трагічний і благородний вигляд, та почав майстерно вигадувати слізливу історію просто на ходу.
— Люба моя, це дуже болюча тема для мене, — важко зітхнув він, ніжно беручи її холодні долоні у свої. — Та жінка… вона випадково завагітніла від іншого, підлого чоловіка, який її цинічно кинув. Її власні жорстокі батьки вигнали її з дому просто на вулицю. Мені стало її так нестерпно шкода, що я просто не міг пройти повз чужу біду!
Він натхненно продовжував брехати, що шляхетно одружився з нею, аби дати невинній дитині своє прізвище і дах над головою. А потім вони нібито розійшлися, бо жити без кохання неможливо. Мілана, виключно через свою юність та абсолютну наївність, вислухала цю драматичну байку з відкритим від подиву ротом. Вона не лише беззаперечно повірила кожному слову, а й була до глибини душі вражена його неземною добротою.