Звільнившись від важких “сімейних кайданів”, які так довго не давали йому дихати на повні груди, Артур одразу почав діяти. Його новою, головною життєвою метою стало знайти ту саму — ідеальну, ефектну та молоду подружку. Таку дівчину, з якою буде абсолютно не соромно з’явитися в найпрестижніших закладах столиці і викликати пекучу заздрість у всіх знайомих. Хлопець із головою поринув у активне світське життя вечірнього Києва.
Щовечора він проводив перед великим дзеркалом не менше години. Артур ретельно вкладав волосся дорогим гелем, наносив улюблений шлейфовий парфум, одягав фірмову сорочку і вирушав підкорювати нічне місто. Він дуже швидко став завсідником елітних лаунж-барів, таких як пафосна “Панорама” чи розкішний “Золотий Грифон”. Саме там під приглушене світло та гучну музику зазвичай збиралася вся столична “золота молодь”.
Звісно, у таких популярних місцях він щоночі зустрічав десятки неймовірних дівчат. Довгоногі красуні з пухкими губами, ідеальними професійними укладками та в брендових сукнях постійно привертали його вимогливу увагу. Проте далеко не всі вони відповідали його завищеним, майже нереалістичним стандартам краси. А ті одиниці, хто все ж проходив його суворий “візуальний кастинг”, готували для самовпевненого Артура вкрай неприємний, холодний душ.
Він дуже легко і невимушено зав’язував нові знайомства, адже вмів бездоганно посміхатися і сипати завченими, але ефектними компліментами. Дівчата, зачаровані його глянцевою зовнішністю, охоче погоджувалися випити з ним по яскравому коктейлю за барною стійкою. Але щойно світська розмова переходила межу флірту і доходила до банальних, побутових запитань, магія миттєво розсіювалася.
— А чим ти взагалі займаєшся в житті? Де працюєш, який у тебе бізнес чи стартап? — кокетливо питала чергова красуня, кліпаючи довгими віями.
— Я… зараз в активному пошуку себе і свого істинного призначення, — намагався віджартуватися Артур, ховаючи очі за келихом з льодом. — Розумієш, я людина масштабна, я не розмінююся на дрібниці чи роботу в задушливому офісі. Поки що тимчасово живу з батьками в центрі, на Печерську, шукаю справді гідний, прибутковий інвестиційний проєкт.
Щойно ці дівчата з бездоганною зовнішністю чули, що цей дорослий красень ніде не працює і не має власного житла чи автомобіля, їхній палкий інтерес згасав із космічною швидкістю. Факт того, що він спокійно сидить на шиї у своїх літніх батьків, відштовхував їх краще за будь-які слова. Вони раптом згадували про невідкладні справи, чемно вибачалися і назавжди розчинялися в густому, галасливому натовпі нічного клубу.
Кожного разу, коли чергове багатообіцяюче побачення з тріском зривалося, Артур розчаровано зітхав і замовляв собі ще один напій. Він абсолютно, категорично не бачив жодної проблеми у власній персоні чи своєму способі життя. Натомість хлопець щиро обурювався і годинами скаржився своїм нечисленним друзям на те, що сучасний світ безнадійно зіпсувався і знецінився.
— Їм усім від нас потрібні тільки гроші, дорогі машини і спонсорство! — сердито бурмотів він собі під ніс, повертаючись під ранок на таксі до тихої батьківської квартири. — Жодну з цих пустих, меркантильних ляльок не цікавлять мої глибокі почуття чи мій багатий внутрішній світ. Усі вони шукають лише готових, багатих “папіків” з товстими гаманцями!
Але одного дня примхлива фортуна нарешті вирішила йому широко посміхнутися. Сталося це абсолютно випадково. Артур, знудившись від чергового порожнього дня, вирішив розважити себе і сходити на гучну прем’єру нового голлівудського блокбастера. Він обрав найелітніший кінотеатр міста — “Галактика Кіно”, що розташовувався на верхньому поверсі популярного столичного торгового центру.
Купуючи квиток у терміналі, він випадково повернув голову і звернув увагу на дівчину, яка стояла зовсім поруч, біля вітрини з карамельним попкорном. Вона була живим, ідеальним втіленням його найсміливіших чоловічих фантазій: висока, неймовірно струнка, з розкішним довгим волоссям та точеними рисами обличчя. На ній були дуже стильні молодіжні речі, які сиділи просто бездоганно, підкреслюючи кожен вигин ідеальної фігури. Вона теж любила красиве, розкішне життя — це чітко читалося в тому, як вона тримала свій телефон і з якою цікавістю роздивлялася вітрини бутиків.
Артур миттєво увімкнув увесь свій накопичений шарм на максимум, підійшов трохи ближче і з легкою посмішкою завів розмову. Дівчина виявилася напрочуд привітною і легко, без зайвої пихи пішла на контакт. Вони сиділи поруч у напівтемному залі, а після закінчення сеансу вирішили не прощатися. Пара вирушила до затишної, дорогої кав’ярні “Оксамит”, де пили авторську каву, а потім ще дуже довго гуляли освітленим Хрещатиком та алеями тихого Маріїнського парку.
Під час цієї романтичної прогулянки Мілана — саме так звали його нову знайому — дуже охоче і відкрито розповіла про себе. Їй щойно виповнилося вісімнадцять років. До великого і галасливого Києва вона приїхала з невеличкої, провінційної Жмеринки, маючи у своїх кишенях лише величезні амбіції. Зараз дівчина мешкала в тісному студентському гуртожитку і старанно навчалася в “Національній академії цивільної авіації”, палко мріючи стати стюардесою міжнародних рейсів.
Артур уважно слухав її приємний, дзвінкий голос і з кожною хвилиною все чіткіше розумів: він знайшов свій абсолютний ідеал. Але найголовніше і найцінніше для нього було інше — вона дивилася на нього знизу вгору з таким щирим захопленням, якого він вже багато років не бачив в очах колишньої дружини. Для цієї наївної дівчинки він був уособленням мрії: дорослим, статусним і шалено успішним столичним чоловіком.