Діана кілька разів кліпнула, не вірячи власним вухам. Її на мить здалося, що це якийсь абсурдний, сюрреалістичний сон. Ця зухвала дівчисько, яка ледве закінчила університет, стоїть у її домі і вказує їй на двері? Відштовхнувши непрохану гостю плечем так, що та ледь не втратила рівновагу на своїх вульгарних шпильках, Діана впритул підійшла до чоловіка.
— Де моя дитина? — просичала вона, дивлячись прямо в його жалюгідні очі, що нервово бігали по стінах. — Куди ти подів Єву? Відповідай зараз же!
Вона ледве стримувала бажання вліпити йому дзвінкий ляпас. І тільки батькова наука — тримати обличчя і холодний розум у кризових ситуаціях — не дозволила їй опуститися до рукоприкладства.
— Та нормально все з твоєю Євою! — нарешті огризнувся Артем, намагаючись повернути собі хоч краплю чоловічої гідності і створюючи видимість контролю перед коханкою. — Вічно ти трусишся тільки над нею та своїми графіками! От мені й довелося шукати тепла і розуміння на стороні, ти ж мене своєю увагою не балуєш! З нянею вона! Не міг же я залишити дитину тут, коли в нас… особисте життя. Нам було точно не до неї та її вічних капризів. Ти ж її розбестила! Краще б про власного чоловіка так дбала!
Поки Артем випльовував ці абсурдні звинувачення, його юна пасія, яку, як виявилося, звали Аліна, самовдоволено накручувала на палець пасмо волосся, час від часу фирлакаючи і вставляючи уїдливі коментарі про «старих істеричок».
Діана, не звертаючи на них жодної уваги, розвернулася, пройшла в передпокій, опустилася на шкіряний пуф і тремтячими пальцями набрала номер Віри Степанівни.
— Ало, Діано Юріївно? — пролунав у слухавці стурбований голос літньої жінки.
— Віро Степанівно, як Єва? З нею все добре?
— Звісно, моя хороша. Вона снідає. Артем… тобто, ваш чоловік, ще три дні тому привіз її до мене додому. Сказав, що у вас обох термінові відрядження і просив не турбувати дзвінками. Я ж і не дзвонила…
— Дякую. Зачиніться на всі замки і нікому не відчиняйте, навіть йому. Я скоро приїду за нею, — Діана з величезним полегшенням завершила виклик. Її дитина була в безпеці. Це все, що мало значення.
Тепер усередині неї вимкнулася вразлива, зраджена жінка і на повну потужність увімкнулася генеральна директорка могутнього холдингу. Її погляд став крижаним. Вона повільно підвелася і повернулася до парочки.
— А тепер слухай сюди, — голос Діани лунав так низько і спокійно, що Артем інстинктивно втиснув голову в плечі. — У тебе є рівно десять хвилин. Ти йдеш до шафи, збираєш свої речі, береш під руку це непорозуміння, — вона гидливо кивнула в бік Аліни, — і назавжди вимітаєшся з моєї квартири. Сподіваюся, алгоритм зрозумілий?
— Ага, зараз, розігналася! — раптом вискочила наперед коханка.
Діана опустила погляд і з відразою помітила, що ця особа, скинувши свої шпильки, встигла взути її улюблені домашні капці з пушком.
Жінка стиснула кулаки і з іронічною, зневажливою посмішкою процідила:
— А що тебе так дивує, дівчинко? Це моя квартира. Я тут єдиний власник. Що, Артемчик забув тобі про це розповісти, коли обіцяв золоті гори? Ти, мабуть, уже уявляла, як будеш тут хазяйнувати і робити селфі для Інстаграму у моїй ванні? Який прикрий облом. А тепер швидко зняла чужі капці і пішла геть, поки я не викинула тебе за двері силою!
— Ну чого ти мовчиш як бовдур?! — істерично верескнула дівчина, смикаючи Артема за лікоть. — Ти ж обіцяв! Скажи їй!
Діана з цікавістю спостерігала за цим цирком. Чомусь саме в цю мить перед очима сплив сильний образ Андрія. З ним вона ніколи б не опинилася в такій принизливій, брудній ситуації. Він би вирішив усе одним поглядом.
— Я… ну, розумієш… — Артем знову почав м’яти слова, уникаючи прямого зору. — Ця квартира на Печерську дуже вдало розташована. Тут близько до мого офісу… Я вирішив, що після розлучення вона залишиться мені. Як компенсація за втрачені роки.
Діана навіть не знайшла, що сказати одразу. Вона просто щиро, вголос розсміялася, від чого луна пішла по всьому коридору.
— Ти що, Артеме, остаточно втратив зв’язок з реальністю? Ця нерухомість дісталася мені у спадок від батьків. Згідно з українським законодавством, спадкове майно є особистою приватною власністю і не підлягає жодному поділу при розлученні. Тобі це не ясно? Чи ти такий самий «геніальний» юрист, як і бізнесмен?
Артем випростався, намагаючись зберегти залишки авторитету перед своєю юною супутницею, яка продовжувала тримати його за руку.
— Якщо ти добровільно перепишеш на мене цю квартиру, — його голос зазвучав напружено, з нотками шантажу, — я відмовлюся від прав на Єву. Я не буду ділити наші спільні рахунки і вимагати частку в бізнесі. Ти можеш забрати собі той заміський будинок біля озера, що ми купили торік. А цю нерухомість ми залишимо собі. Інакше…
— Інакше ми просто заберемо в тебе дитину через суд! — з викликом підхопила Аліна, якій явно бракувало розуму осягнути, в яку прірву вони падають. — Закон на нашому боці! Ти вічно по своїх відрядженнях, дитина тебе не бачить! Вибирай, але швидко!
— Ти керуєш гігантською корпорацією, — підтримав її Артем. — Купити собі нове житло для тебе — справа одного дня. Я ж навіть не претендую на твої компанії чи гроші.
— Яке небачене благородство, — саркастично поплескала в долоні Діана. — Тільки ти забув згадати одну крихітну деталь. Усі активи компанії захищені нашим жорстким шлюбним контрактом, який ти сам підписав, граючи в «незалежного партнера». Ти не маєш юридичного права ні на мої дивіденди, ні на прибуток корпорації. Все, що входило до нашого так званого сімейного бюджету — це моя офіційна зарплата. А активи «Столичного Інвест-Буду» — недоторканні.
— Котику, про що вона взагалі говорить? — кліпаючи нарощеними віями, невдоволено протягнула дівчина, остаточно збита з пантелику. — Які ще контракти? Які дивіденди? Ти ж казав, що ви все поділите навпіл!
Але Діані вже набридла ця низькопробна вистава. Її думки були абсолютно ясними.
— По-перше, ви обоє зараз незаконно перебуваєте на моїй приватній території, — холодно карбуючи кожне слово, сказала вона, схрестивши руки на грудях. — Шановна, ти тут взагалі не зареєстрована. А ти, Артеме, втратиш прописку вже сьогодні до вечора, мої юристи про це подбають. Я дала вам шанс піти по-людськи.
— Та хто ти така, щоб так зі мною розмовляти?! — Артем раптом зробив агресивний крок уперед, намагаючись налякати дружину. Він затулив собою коханку. — Ти забула, що я батько? Думаєш, я дам тобі спокій? Я не залишу в спокої ні твою компанію, ні Єву! Я подам до суду, заявлю, що ти психічно нестабільна! Мої батьки підтвердять, що після смерті своїх ти сиділа на сильних антидепресантах і ходила до психотерапевта! Тобі небезпечно довіряти дитину! Ось мій вибір: або квартира, або я дзвоню в Службу у справах дітей, і ти більше ніколи не побачиш доньку!
Діана лише презирливо посміхнулася.
— Ти хоч сам розумієш, наскільки жалюгідно це звучить? — тихо промовила вона, дивлячись на нього як на порожнє місце.
Вона не стала більше витрачати слова. Жінка просто розвернулася до стіни в передпокої, відкинула захисну пластикову кришку і спокійно натиснула червону тривожну кнопку приватної охоронної фірми.
Побачивши це, Артем і його пасія миттєво запанікували. Вони чудово знали, що екіпаж швидкого реагування, який обслуговував цей елітний комплекс, не церемониться з порушниками і діє вкрай жорстко. Їхня спесь миттєво випарувалася. Не минуло й кількох хвилин, як вони, нервово натягуючи верхній одяг і плутаючись у рукавах, підганяли одне одного, щоб встигнути втекти до приїзду озброєної охорони. Вхідні двері з гуркотом зачинилися за ними.
Діана залишилася сама в ідеальній тиші своєї квартири. Вона сперлася спиною на холодні двері і повільно видихнула. Вона виграла цей локальний бій, але чітко усвідомлювала: це лише перша битва у великій війні за її дитину і спокій.