П’ятниця. Пообіді. Саме той час, коли я сидітиму в кабінеті Інни Бережної і плануватиму, як залишити цього геніального хірурга без штанів і репутації.
— Звісно, любий, — я погладила його по руці з максимальною ніжністю, дивлячись прямо в очі. — Я нізащо цього не пропущу.
П’ятниця. П’ятнадцята година нуль-нуль. Я рівним, впевненим кроком зайшла до приймальні Інни Бережної на двадцятому поверсі скляного бізнес-центру з панорамним видом на Чорне море. Ця жінка була справжньою стихією юридичного світу.
На вигляд їй було десь за п’ятдесят. Вона носила бездоганно скроєний світло-сірий брючний костюм, мала ідеальне сріблясте каре і погляд, яким, здавалося, можна було б різати арматуру. Коли я зайшла до просторого кабінету, що пахнув дорогою шкірою та свіжозвареною кавою, вона вже вивчала моє сорокасемисторінкове досьє.
— Пані Поліно, — сказала вона, навіть не піднявши очей від паперів. — Сідайте. Це просто захопливе чтиво. Я б сказала, гостросюжетний детектив.
Я сіла. Я терпляче чекала і спостерігала, як вона перегортає сторінки зі швидкістю блискавки, скануючи кожну цифру, кожну виписку та кожне повідомлення з лазерною концентрацією. Зрештою, вона гучно закрила папку, зняла окуляри і подивилася на мене впритул.
— Ваш чоловік — клінічний ідіот, — безапеляційно заявила адвокатка, відкидаючись на спинку крісла.
— Знаєте, я якраз починаю це усвідомлювати, — гірко всміхнулася я.
— Ні, ви не зрозуміли глибини проблеми. Я маю на увазі, що він абсолютний нуль у всьому, що стосується замітання слідів. Я бачила закоренілих корупціонерів, у яких операційна безпека була гіршою, ніж у студентів! — Вона поплескала долонею по моїй папці. — А це… це не просто докази. Це подарунок, перев’язаний святковою червоною стрічкою. Він що, відвідував якісь спеціальні курси на тему «Як найепічніше провалитися під час зради»?
Попри всю трагічність ситуації, я щиро, вголос розсміялася. Напруга останніх днів почала потроху відпускати.
— Він справді дуже розумний, коли справа стосується кісток, зв’язок і суглобів. Але в усьому іншому він, очевидно, повний профан.
Інна Бережна склала руки в замок і нахилилася вперед.
— Буду з вами максимально відвертою і прагматичною. У вас є три варіанти дій, — почала вона свій професійний розбір. — Перший — ми подаємо позов негайно. Використовуємо всі ці чеки і переписки, щоб жорстко притиснути його до стінки і змусити підписати вигідну для вас мирову угоду. Ви забираєте левову частку майна, отримуєте повну фінансову компенсацію за його “гулянки” і гордо йдете в нове життя. Це чисто, швидко і відносно безболісно для ваших нервів.
— А який другий варіант? — поцікавилася я.
— Гра в довгу. Ми наймаємо найкращих детективів Одеси, моніторимо кожен його крок, збираємо ще більше бруду і чекаємо найбільш стратегічно вразливого моменту. Удар у спину. Це варіант для тих, хто жадає повільної, холодної помсти. Виснажливо, дорого, але дуже солодко.
— І третій?
Усмішка Інни стала по-хижацькому небезпечною. Вона явно любила цей варіант найбільше.
— Варіант «Публічна страта». Ми подаємо позов, навідріз відмовляємося від мирного, тихого врегулювання і йдемо в публічний судовий процес. Кожна дрібна деталь — куди він возив цю дівчинку, яку білизну їй купував, скільки тисяч спустив на ресторани — стає надбанням громадськості. Місцеві журналісти, його колеги-лікарі, його елітні пацієнти — усі це читатимуть і обговорюватимуть. Його професійна репутація бездоганного світила медицини буде знищена назавжди.
— Це, мабуть, коштує шалених грошей і забере роки мого життя? — резонно зауважила я.
— Неймовірних зусиль. Але це вкрай ефективно, якщо ваша єдина мета — зробити так, щоб він до кінця своїх днів здригався, чуючи ім’я Поліна. — Вона зробила паузу. — А тепер скажіть мені: чого насправді хочете ви самі? Помста — це яскраво і весело, але не завжди раціонально. Яка ваша кінцева мета в цій партії?
Я глибоко замислилася, дивлячись на сірі хвилі за вікном. Я справді хотіла, щоб Владиславу було боляче. Я хотіла, щоб він втратив щось дуже цінне, щоб на власній шкурі відчув наслідки своєї зради. Але, перш за все, я хотіла вийти з цієї битви абсолютною переможницею. Я хотіла зберегти свою гідність, захистити свої зароблені гроші і мати міцний фінансовий фундамент для нового етапу. Я хотіла, щоб він усвідомив, що зробив найфатальнішу помилку у своєму житті, коли подумав, що зі мною можна так вчинити.
— Я обираю перший варіант, — твердо і чітко відповіла я. — Але з одним маленьким нюансом. Я хочу, щоб це сталося в найгірший, найболючіший для нього момент. Я хочу ефекту абсолютної, нищівної несподіванки. Я хочу, щоб тієї секунди він зрозумів, що я весь цей час знала правду, була на десять кроків попереду, і що в нього від самого початку не було жодного шансу мене переграти.
Очі Інни загорілися справжнім мисливським азартом.
— О, з такими клієнтами я обожнюю працювати! Скажіть-но, пані Поліно, чи плануються у вашого чоловіка найближчим часом якісь важливі професійні тріумфи чи публічні заходи?
Я подумки пробіглася календарем Владислава, який я ідеально вела і синхронізувала останні роки.
— У середині грудня, а точніше чотирнадцятого числа, його клініка влаштовує щорічний масштабний благодійний гала-вечір. Там будуть усі інвестори, еліта медицини півдня України, місцева преса. Влад отримуватиме головну нагороду року — премію за видатні досягнення в хірургії. Це буде максимально пафосний захід із чорними краватками та дизайнерськими сукнями.
— Ідеально! — Інна аж плеснула в долоні. — А ви маєте якесь відношення до організації цього дійства?
— Я головна організаторка. Моя агенція «Південний Шарм» відповідає за кожну деталь цього вечора від “А” до “Я”. Я буквально пишу для нього сценарій.
Інна Бережна не витримала і голосно, щиро розсміялася на весь кабінет.
— Боже, це просто шедеврально! Тобто ви будете стояти там, як бездоганний професіонал, спостерігати, як ваш чоловік з пафосом отримує нагороду всього свого життя, і при цьому точно знатимете, що його особистий світ ось-ось вибухне? Ви мені дуже подобаєтеся, пані Поліно! Ми з вами точно спрацюємося.
Наступні півтори години ми присвятили розробці жорсткої фінансової стратегії. Інна пояснила, що документи на розлучення і поділ майна ми подамо рівно через кілька днів після гала-вечора. Це достатньо близько, щоб Влад не встиг отямитися і сховати свої активи чи переписати щось на родичів, але після заходу — щоб не постраждала моя професійна репутація перед багатими замовниками з клініки.
— З такими залізобетонними доказами будь-який притомний адвокат порадить йому здатися без бою, — резюмувала адвокатка. — Альтернатива — це той самий публічний скандал. Його юрист одразу йому пояснить на пальцях, що судитися з вами — це кар’єрне самогубство.
— А що, як він усе одно впреться рогами через власне его? — спитала я.
— Тоді ми розчавимо його в суді. Але, повірте моєму багаторічному досвіду, такі самовпевнені чоловіки — зазвичай жалюгідні боягузи, коли справа доходить до розголосу. Вони готові віддати що завгодно, аби уникнути публічного приниження. Він підпише все, що ми йому скажемо.
— Про які суми ми реально говоримо?
Інна дістала калькулятор. Я продиктувала їй усі цифри: оціночна вартість нашого котеджу в “Морському Бризі”, банківські депозити, дві машини преміум-класу, інвестиційні портфелі. Вона швидко звела баланс.
— За найскромнішими підрахунками, ваші спільні активи складають близько одного мільйона шестисот тисяч доларів. При стандартному поділі ви б отримали вісімсот тисяч. Але, враховуючи доведену документально зраду та махінації за вашою спиною, я буду вибивати співвідношення шістдесят на сорок на вашу користь.
— Це дев’ятсот шістдесят тисяч, — продовжила вона, швидко натискаючи кнопки. — І щодо тих грошей, які він спустив на свою молоду Еліну? Ті п’ятнадцять тисяч доларів? Ми вимагатимемо повного відшкодування. Він поверне вам кожну копійку, до останньої гривні, з власної кишені.
Майже мільйон доларів. Це була моя фінансова ціна за чотирнадцять років шлюбу, який виявився майстерною, красивою ілюзією.
— Коли ми починаємо діяти? — спитала я, відчуваючи, як адреналін гарячою хвилею пульсує у венах.
— Прямо сьогодні. Мої помічники підготують первинні документи. Ви підписуєте договори, надаєте нам доступ до виписок, а далі… далі ми просто чекаємо ідеального моменту.
Вона пильно подивилася на мене поверх окулярів.
— А ви, пані Поліно, повертаєтеся до свого звичного життя. Ви готуєте цей розкішний гала-вечір. Ви щиро всміхаєтеся своєму чоловікові. Ви геніально граєте роль ідеальної, люблячої дружини рівно чотири тижні. А через тиждень після того, як він з пафосом отримає свою нагороду, йому у двері подзвонить кур’єр із документами, які зруйнують його звичний світ назавжди.