Попри всю трагічність моєї ситуації, я не витримала і щиро розсміялася. Напруга останніх днів почала потроху відпускати.
— Він справжній геній, коли справа стосується скальпеля і пластики. Але в усьому іншому він, вочевидь, повний профан, який занадто повірив у власну безкарність.
Регіна відкинулася на спинку свого масивного крісла і склала руки в замок, перейшовши до суті справи.
— Буду з вами максимально відвертою, Марто. З огляду на ці матеріали, у вас є три варіанти дій. Перший — ми подаємо позов негайно. Використовуємо всі ці чеки і його переписки з другом, щоб притиснути вашого Ромео до стінки і змусити підписати вкрай вигідну для вас мирову угоду до суду. Ви забираєте левову частку майна, отримуєте повну компенсацію за його “гулянки” і йдете в нове життя. Це чисто, швидко і відносно безболісно.
— А який другий варіант? — поцікавилася я, уважно слухаючи.
— Гра в довгу. Ми наймаємо команду найкращих детективів, моніторимо кожен його крок, знаходимо ще більше бруду, фіксуємо кожен його візит на ту орендовану квартиру і чекаємо найбільш стратегічно вразливого моменту для удару в спину. Це варіант для тих, хто жадає холодної, тривалої помсти. Виснажливо, дорого, але надзвичайно солодко.
— І третій?
Усмішка Регіни стала по-хижацькому небезпечною.
— Варіант «Публічна страта». Ми подаємо позов, навідріз відмовляємося від будь-якого мирного врегулювання і йдемо у відкритий судовий процес. Кожна дрібна деталь — куди він возив свою Христину, скільки коштувала та підвіска з Tiffany, скільки грошей він спустив на спа-готелі — усе це стає надбанням громадськості. Журналісти, його елітні пацієнтки, колеги по клініці — усі це читатимуть і обговорюватимуть. Його бездоганна професійна репутація “лікаря від Бога” буде знищена назавжди.
— Це, мабуть, коштуватиме шалених грошей і забере роки життя? — раціонально зауважила я, оцінюючи ризики.
— Неймовірних зусиль, — кивнула адвокатка. — Але це вкрай ефективно, якщо ваша головна мета — зробити так, щоб він до кінця своїх днів здригався, чуючи ваше ім’я. А тепер скажіть мені, Марто: чого насправді хочете ви? Емоції — це весело, але не завжди фінансово вигідно. Яка ваша кінцева стратегічна мета?
Я глибоко замислилася. Я не буду лукавити: мені справді хотілося, щоб Артему було боляче. Я хотіла, щоб він втратив щось дуже цінне, щоб на власній шкурі відчув руйнівні наслідки своєї дворічної брехні. Але, перш за все, я хотіла вийти з цієї битви абсолютною переможницею. Я хотіла зберегти свою гідність, захистити свої гроші, свій бізнес і мати міцний бетонний фундамент для нового життя. Я хотіла, щоб він усвідомив масштаб своєї помилки тієї миті, коли подумав, що може мене переграти.
— Я обираю перший варіант, — твердо, карбуючи кожне слово, відповіла я. — Але з одним маленьким нюансом. Я хочу, щоб це сталося в найгірший, найболючіший для нього момент. Я хочу ефекту тотальної, паралізуючої несподіванки. Я хочу, щоб тієї секунди він чітко зрозумів, що я весь цей час знала правду, була на десять кроків попереду, і що в нього від самого початку не було жодного, навіть найменшого шансу мене обдурити.
Очі Регіни Вольської радісно загорілися професійним азартом.
— О, з такими запитами я просто обожнюю працювати! Скажіть мені, пані Марто, чи плануються у вашого чоловіка найближчим часом якісь надзвичайно важливі публічні чи професійні тріумфи?
Я подумки пробіглася календарем Артема, який я ідеально, до хвилин, вела останні п’ять років.
— У середині грудня, а точніше сімнадцятого числа, його клініка влаштовує грандіозний щорічний благодійний гала-вечір. Там будуть усі інвестори, еліта столичної медицини, преса. Артем отримуватиме головну нагороду року — премію за видатні досягнення в пластичній хірургії. Це буде максимально пафосний захід із чорними краватками, вечірніми сукнями та ріками шампанського.
— Ідеально! — Регіна аж плеснула в долоні. — А ви маєте якесь пряме відношення до організації цього дійства?
— Я головна організаторка. Моє івент-бюро відповідає за кожну деталь цього вечора від “А” до “Я”.
Регіна Вольська не витримала і голосно, абсолютно не стримуючись, розсміялася на весь свій розкішний кабінет.
— Боже, це просто шедеврально! Тобто ви будете стояти там, як бездоганний професіонал, диригувати святом, спостерігати, як ваш чоловік отримує нагороду всього свого життя, і при цьому достеменно знатимете, що його особистий світ ось-ось розлетиться на молекули? Ви мені дуже подобаєтеся, пані Марто! Ми з вами точно спрацюємося.
Наступні півтори години ми присвятили жорсткій математиці та розробці таймінгу. Регіна пояснила, що документи на розлучення і поділ майна ми подамо рівно через кілька днів після гала-вечора. Це достатньо близько, щоб Артем не встиг відчути недобре і сховати свої активи чи переписати машини на родичів, але після заходу — щоб жодним чином не постраждала моя власна професійна репутація перед замовниками з клініки.
— Про які суми ми говоримо? — діловито спитала вона, дістаючи блокнот.
Я продиктувала їй усі актуальні цифри: оціночна вартість будинку у “Хвойній долині”, суми на спільних депозитах, дві люксові машини, інвестиційні портфелі. Вона швидко звела баланс.
— За найскромнішими підрахунками, ваші спільні активи складають близько одного мільйона шестисот тисяч доларів. При стандартному поділі ви б отримали вісімсот. Але, враховуючи доведену зраду та махінації за вашою спиною, я вибиватиму співвідношення шістдесят на сорок на вашу користь. Це майже мільйон доларів для вас. І щодо тих грошей, які він спустив на свою Христину… Ті п’ятнадцять тисяч доларів? Ми вимагатимемо повного відшкодування. Він поверне вам кожну копійку, до останньої гривні, зі своєї кишені.
Майже мільйон доларів. Це була моя фінансова ціна за чотирнадцять років шлюбу, який виявився майстерно сконструйованою ілюзією.
— Коли ми починаємо діяти? — спитала я, відчуваючи, як адреналін пульсує у скронях.
— Прямо сьогодні. Мої помічники негайно готують первинні документи. Ви підписуєте договори, надаєте нам доступ до зібраних матеріалів, а далі… далі ми просто чекаємо ідеального моменту.
Вона пильно, майже з материнською суворістю подивилася на мене.
— А ви, Марто, повертаєтеся до свого звичного життя. Ви готуєте цей розкішний гала-вечір. Ви щиро всміхаєтеся своєму чоловікові за сніданком. Ви граєте роль ідеальної, люблячої, нічого не підозрюючої дружини рівно чотири тижні. А через лічені дні після того, як він з пафосом отримає свою нагороду, йому у двері подзвонить кур’єр із документами, які назавжди змінять його життя. Ви впораєтеся з цією акторською грою?
— Не сумнівайтеся, — крижаним тоном відповіла я. — У мене було чотирнадцять років репетицій.