Нерви моєї розпещеної дружини не витримали такого удару. Гнила струна їхньої змови гучно, з тріском луснула. Діана за секунду усвідомила масштаби катастрофи: державних п’ятнадцяти мільйонів не буде, розкішного життя не буде, а бандитський борг її батька нікуди не зник і вже вимагає розплати кров’ю.
— Це все ти винен, старий ідіоте! — істерично, зірвавшись на пронизливий виск, заверещала вона, тикаючи наманікюреним пальцем просто в обличчя власному батькові. — Це ти зі своїм недолугим синочком поперся брати ту чортову тіньову позику! Ти нас усіх підставив під кримінальну статтю!
Денис, який явно встиг добряче хильнути коньяку на кухні для хоробрості перед приходом гостей, підскочив на ноги, перекинувши стілець, і злостиво, зневажливо розсміявся сестрі просто в обличчя.
— Я підставив?! Та ви всі тут спали й бачили, коли він нарешті відкинеться і звільнить будинок! — несамовито закричав брат, розмахуючи руками. — Ти ж сама вчора писала мені в месенджері, що не можеш дочекатися його смерті! Ти особисто просила нашу матір сипати йому ту хімію в ранкову каву, щоб у нього швидше серце стало! Ви ж самі казали, що він все одно здохне!
У вітальні запанувала мертва, крижана тиша. Пані Оксана змарніла, поблідла як стіна і повільно, з жахом перевела погляд на мою тещу, яка стиснулася в кутку дивана.
— Ви… скажіть мені чесно, під запис… ви давали йому несанкціоновані, небезпечні препарати без призначення лікаря? — тихо, але дуже чітко запитала соціальна працівниця.
Надія Миколаївна закрила обличчя тремтячими руками і крізь справжні, гіркі сльози дикої паніки заскиглила на всю кімнату:
— Я просто хотіла, щоб він більше спав і не мучився! Я нічого такого не робила! Я тільки додавала йому трохи сильних препаратів у каву! Я хотіла як краще для своєї донечки, щоб це швидше закінчилося!
Усі карти були відкриті. Вони щойно, з власної істерики, добровільно зізналися в шахрайстві, змові та спробі отруєння людини на два поліцейські мікрофони.
І саме в цю ідеальну секунду вхідні двері котеджу розчинилися з гуркотом. До вітальні швидким, тактичним кроком зайшов майор Кравченко у супроводі чотирьох екіпірованих поліцейських. Вони діяли чітко, професійно і без зайвих емоцій. Один офіцер миттєво підійшов до тестя і зафіксував його в кріслі. Інший заблокував вихід для агресивного Дениса, заламав йому руки за спину і гучно клацнув металевими кайданками на його зап’ястях. Слідчий підняв посвідчення і суворо заявив про затримання всієї родини за підозрою у замаху на вбивство та фінансовому шахрайстві.
Тільки Діана не кричала. Вона не плакала. Вона стояла посеред кімнати як вкопана і невідривно, розширеними очима дивилася на мене. Я повільно, з насолодою випростав спину. Я більше не сутулився і не імітував задишку. Моє дихання було абсолютно рівним і спокійним. Я дістав із кишені свій смартфон, відкрив додаток холодної криптобіржі і розвернув яскравий екран прямо до її обличчя. На її очах світився мій реальний баланс із величезною семизначною сумою в доларах. Потім я повільно витягнув з іншої кишені ключі від свого нового преміального авто, купленого тиждень тому, і з брязкотом поклав їх на скляний стіл.
— Я ніколи не був смертельно хворим, Діано. І я ніколи не був бідним “простим айтівцем”, якого ти так соромилася, — спокійно, наче зачитуючи вирок, промовив я, дивлячись у її порожні очі.
Її шок миттєво змінився на глибоке, нищівне, болісне усвідомлення. Вона зрозуміла, що власноруч, через свою ненаситну меркантильність і жорстокість, щойно знищила те саме розкішне, багате життя, про яке так мріяла і яке було прямо в неї в руках. Її ноги підкосилися, і вона безсило сповзла по стіні на підлогу.
Тієї ж миті за вікном почувся гучний вереск гальм. До наших воріт під’їхав чорний позашляховик із рекетирами, які приїхали вибивати борг із Віктора Степановича. Але щойно озброєні бандити вийшли з машини, бійці поліцейського спецназу, які чекали в засідці на вулиці, блискавично повалили їх лицем на капот машини. Проблема з місцевим криміналітетом була вирішена так само елегантно і законно, як і моя сімейна драма.
Наступні тижні стали для мене суцільним юридичним виром. Надію Миколаївну відправили прямо до столичного СІЗО без права внесення застави за спробу отруєння. Діану, її батька та брата після допитів випустили під величезну, непідйомну заставу. Їхнє життя було повністю, дотла зруйноване кримінальними справами, публічною ганьбою і шаленими боргами.
Я офіційно, через суд розлучився, швидко продав цей проклятий котедж і переїхав жити у свій розкішний панорамний пентхаус на «Оболонській Рів’єрі». За наполегливою порадою Тараса я знайшов хорошого психотерапевта, щоб крок за кроком навчитися жити далі і знову, колись у майбутньому, довіряти людям. Одного теплого літнього вечора ми з побратимом сиділи на моєму великому балконі, пили міцну каву і мовчки дивилися на яскраві вогні нічного, мирного Києва. А той дешевий електронний годинник із камерою і досі лежав у моїй шухляді як вічне нагадування: справжню довіру та любов ніколи не можна дарувати просто так, за красиві очі. Я пройшов справжнє пекло на фронті і ще страшніше пекло у власному тилу, але тепер я був фінансово незалежний, у цілковитій безпеці і абсолютно вільний. І цього було більш ніж достатньо.