Три місяці потому повітря пахло ранньою весною. Роман і Макс сиділи з вудками на дерев’яному пірсі Київського моря. Вода була спокійною і відбивала чисте небо.
Фізично Макс відновився майже повністю. Шрам під волоссям назавжди залишиться нагадуванням про той день, але рухи хлопця знову стали впевненими. Лікарі називали його одужання дивом. Але Макс знав: справа була не тільки в медицині.
— Тату, я багато думав останнім часом, — сказав Макс, не відриваючи погляду від поплавка. — Усі ці статті в інтернеті. Тебе називають героєм. Тим, хто зламав систему.
— Я просто захищав себе на камеру, синку.
— Ти все спланував, — посміхнувся юнак. — Ти знав, що вони прийдуть. Знав, що вони самі здадуть себе на відео. Знав, як їх нейтралізувати. Ти міг би їх убити чи покалічити назавжди.
— Міг би. Але це була б просто помста. А нам потрібна була справедливість. Справедливість — це коли злочинці дивляться в очі судді. Справедливість — це дати сміливість іншим жертвам заговорити.
Макс задумався, перебираючи пальцями котушку вудки.
— Знаєш, я змінив свої плани щодо вступу.
— Більше не хочеш бути ветеринаром?
— Я хочу вступати до національного університету на юридичний. Стати прокурором. Або слідчим. Щоб допомагати людям, яких перемелює ось така корумпована машина. Щоб ніхто не відчував себе таким беззахисним, яким був я в тому дворі.
Роман відчув, як у грудях розливається абсолютне, глибоке тепло. Його син не просто вижив. Він перетворив свою травму на броню і мету.
— Це дуже достойний вибір, чоловіче.
Телефон у кишені Романа тихо завібрував. Повідомлення від Леоніда Петренка:
“Суд виніс вирок старшим. Усі отримали реальні терміни. А щодо тих, хто поламав мажорів… Справа закрита. Жодних зачіпок. Підозрюю, ми ніколи їх не знайдемо. І знаєш… мабуть, так воно й краще. Бережи сина, Романе.”
Роман посміхнувся, видалив повідомлення і знову подивився на річку. За двадцять років в елітних підрозділах він провів десятки надскладних операцій. Він захищав людей, зупиняв загрози, отримував нагороди.
Але його найбільша перемога сталася не на лінії фронту. Вона сталася тут, удома, коли він довів своєму синові, що навіть найкорумпованіша система ламається, якщо мати достатньо розуму, волі та любові.
Роман Кучеренко виконав свою найважливішу місію. І він у ній переміг.