Але найголовніший, незаперечний доказ ховався під горлом тварини. Максим обережно намацав під товстим шаром бруду шматок старого, оплавленого нейлонового ременя, на якому дивом висів почорнілий металевий жетон. Пальці офіцера тремтіли, коли вони ковзнули по знайомих рельєфних літерах, вибитих на металі: «К-9 БУРАН». А на лівому вусі вівчарки чітко виднілася маленька зазубрина — давній след від невдалого стрибка через колючий дріт під час тренувань у навчальному центрі.
— Це він… — видихнув Андрій, у повному шоці прикриваючи рот долонею. — Господи праведний, він справді вижив і знайшов тебе.
Радість від неймовірної зустрічі тривала лише коротку секунду. Буран раптом важко і дуже різко видихнув повітря, і його виснажене тіло безпорадно обм’якло прямо на руках у Максима. Дихання вівчарки в один момент стало переривчастим, поверхневим, а з глибини горла вирвався лякаючий хрип. Пес, очевидно, тримався на цьому світі з останніх сил рівно стільки часу, скільки було потрібно, щоб виконати свій головний обов’язок — знайти свою людину. Тепер, коли мета була досягнута, ці мізерні сили остаточно вичерпалися, і тварина почала йти.
— Допоможи мені, Андрію! — не своїм голосом закричав Максим, у цю секунду повністю забувши про свій інвалійний візок та хронічний біль у травмованій спині. — В машину його, негайно! Швидше, він помирає!
Разом, діючи максимально злагоджено та обережно, чоловіки підняли важке, мокре і брудне тіло вівчарки та переклали його на заднє сидіння автомобіля. Буран взагалі не чинив жодного опору і навіть не ворушився. Він просто безпорадно заплющив очі, повністю і без залишку довіривши своє згасаюче життя надійним рукам свого єдиного господаря.
Андрій за секунду стрибнув на водійське крісло, миттєво завів двигун і з силою вдарив по газах. Шини автомобіля голосно завищали по мокрому асфальту Кирилівської вулиці, зриваючи машину з місця.
— Я зараз на ходу дзвоню в Подільський госпіталь невідкладної ветеринарної медицини «Анімал-Реск’ю»! Там найкраще реанімаційне відділення в усьому місті, — кричав Андрій, однією рукою впевнено крутячи кермо, а іншою хапаючи мобільний телефон. — Трииай його, Максе! Чуєш мене? Тримай міцно, не дай йому піти прямо в машині!
Максим щосили притискав масивну, мокру і холодну голову собаки до своїх грудей, намагаючись зігріти її своїм тілом. Червоні та жовті вогні вечірнього Києва розмитими смугами мчали повз них на мокрому склі, зливаючись у суцільний калейдоскоп. Слабке серце Бурана билося під долонею офіцера дуже тихо, нерівно і переривчасто, наче згасаючий маятник старовинного годинника. Але воно все ще билося, і цього разу Максим Назаренко був готовий розпочати війну з самою смертю, щоб зберегти кожне наступне серцебиття свого вірного напарника.
Автомобіль Андрія з вереском шин заклав крутий віраж і зупинився прямо біля яскраво освітленого скняного входу до госпіталю «Анімал-Реск’ю». Андрій вискочив під холодну зливу, навіть не глушачи двигуна, і з силою штовхнув важкі вхідні двері. Максим тим часом на задньому сидінні обережно, намагаючись не поворухнути пораненим корпусом, підхопив Бурана на руки. Стара травма хребта негайно відгукнулася в тілі офіцера гострою, пекучою голкою, проте він навіть не поморщився. Зараз цей біль не мав для нього жодного значення.
Скляні двері ветеринарного центру автоматично роз’їхалися в сторони, впускаючи всередину нічну прохолоду. Назустріч чоловікам уже бігли двоє молодих асистентів у синій хірургічній формі, штовхаючи перед собою спеціальну медичну каталку.
— Швидше, третя реанімаційна кімната! Готуйте кисневу маску та дефібрилятор! — гучно скомандувала старша чергова асистентка, професійними рухами допомагаючи перекласти нерухоме, замерзле тіло вівчарки на рівну металеву поверхню.
Буран у цей момент видав дуже тихий, жалібний стогін, який ехом відбився від стін і ледь не розірвав Максиму серце. Андрій миттєво підкотив інвалідний візок, допомагаючи другові пересісти, і вони швидко рушили чистим коридором слідом за лікарями. Тьмяне світло люмінесцентних ламп неприємно сліпило втомлені очі. Гумові колеса каталки практично безшумно, але швидко котилися по ідеально вимитому білому кахлю.