Вона таємно помчала до міського центру комплектування, сподіваючись «вирішити питання» через свої численні зв’язки та знайомства. Проте там на неї чекав холодний душ: досвідчений військовий комісар ввічливо, але вкрай жорстко вказав чиновниці на двері, порадивши пишатися свідомим та мужнім сином. Це була перша серйозна поразка жінки, яка звикла керувати всіма навколо.
Напередодні від’їзду Максима до навчального центру закохані знову прийшли на своє улюблене місце біля нічного моря. У тиші приморської ночі будь-які слова здавалися абсолютно зайвими та пустими.
— Я хочу бути твоєю, Максе. Завжди. Тільки твоєю і нічиєю більше, — палко й тихо прошепотіла тоді Катя, торкаючись його обличчя тремтячими пальцями.
Тієї чарівної ночі, під яскравим зоряним небом та під акомпанемент морського прибою, вони вперше по-справжньому зблизилися. Це було чисте таїнство, сповнене безмежної ніжності, пристрасті та абсолютної довіри одне до одного. Максим палко клявся, що одразу після першого року служби вони влаштують весілля, а Катя зі сльозами щастя на очах обічала вірно чекати його за будь-яких обставин.
Перші пів року армійської служби за контрактом пролетіли для Максима в шаленому, виснажливому та абсолютно безперервному ритмі. Суворі будні на Південному тактичному полігоні, де розпечена сонцем земля випробовувала бійців на міцність, тривалі марш-кидки з повним бойовим екіпіруванням, регулярні стрибки з парашутом та масштабні міжнародні навчання гартували його характер.
Юнак досить швидко завоював авторитет серед побратимів та повагу з боку командування частини, остаточно переконавшись, що військова справа — це його справжнє покликання.
У найважчі хвилини, коли від дикої утоми буквально горіли м’язи, а важкі берці натирали ноги до кривавих мозолів, його єдиним порятунком були короткі, але сповнені безмежного тепла повідомлення від Катрусі. Вона залишалася його надійним якирем і найсвітлішим променем у цьому суворому, суто чоловічому світі зброї та статутів.
А потім раптово сталося те, чого Максим не міг уявити навіть у найстрашнішому нічному кошмарі. Дівчина просто зникла з його життя, обірвавши всі можливі канали зв’язку.
Спершу її ніжні текстові повідомлення в месенджерах годинами, а потім і днями залишалися непрочитаними. Згодом, коли хлопець намагався додзвонитися під час коротких перерв, її мобільний номер почав монотонно відповідати йому холодним, механічним голосом автоавтовідповідача: «Абонент перебуває поза зоною досяжності».
Максим з усіх сил гнав від себе найгірші, панічні думки, намагаючись знайти логічне виправдання цій тиші. Він заспокоював себе тим, що Катя могла банально розбити чи втопити телефон, повністю зануритися у важку екзаменаційну сесію на медичному факультеті або ж терміново поїхати з матір’ю туди, де взагалі відсутнє мобільне покриття. Проте тижні невблаганно минали, а густа, липка та тривожна німота ставала просто нестерпною.
Не витримавши цих щоденних психологічних тортур, десантник зважився на дзвінок своєму давньому шкільному приятелю Кирилу, який залишився в Одесі та навчався у престижному приватному університеті.
Товариш відповів на дзвінок далеко не одразу, а його голос звучав напрочуд плутано, невпевнено і знервовано. Кирило постійно збивався, заїкався і, зрештою, майже скоромовкою відрізав, що Катерину давно не бачив на власні очі, нічого про неї не знає, після чого квапливо кинув слухавку, вигадавши історію про початок важливої лекції.
Саме тоді Максим зважився на найважчий для себе крок — він набрав номер своєї матері. Юнак підсвідомо відчував, що ця розмова не принесе йому полегшення, але пекуча тривога за долю коханої дівчини вже буквально випалювала його зсередини.
Валентина Іванівна, зачувши у слухавці стривожений і хрипкий голос сина, театрально, з глибоким награним сумом зітхнула. Здавалося, вона з нетерпінням чекала цього моменту всі ці довгі, виснажливі місяці.
— Ох, синочку мій бідний, кровиночко… Я так не хотіла розбивати твоє серце і травмувати душу, але ж материнське передчуття ніколи не обманює, — почала вона фальшиво-трагічним, солодким тоном. — Твоя хвалена, нібито свята Катруся виявилася звичайною, дешевою та легковажною пустушкою. Не дочекалася вона тебе, синку, зрадила за першої ж нагоди.
— Що ти таке говориш, мамо?! — зірвався на крик Максим, стискаючи слухавку так сильно, що кісточки на його пальцях миттєво побіліли від напруги. — Я не вірю жодному твоєму слову! Катя не могла так вчинити, вона чиста і чесна дівчина! Ми ж присягалися одне одному в коханні на Ланжероні!
— Чиста, кажеш? Облиш ці дитячі дурниці! А як тобі той беззаперечний факт, що вона зараз ходить по місту вагітна? Живіт уже під самісінький ніс лізе, скоро народжувати! — безжально, наче важким обухом по голові, вдарила словами мати. — Я особисто бачила її неподалік Пересипу. Йшла, очі в асфальт ховала, як побита собака. Ще б пак, такий незмивний сором на весь район!
Усередині Максима в ту ж секунду ніби обірвався якийсь життєво важливий внутрішній трос, завалюючи всю його душу в темну прірву.
Вагітна? Його розпалений мозок миттєво гачкоподібно зачепився за спогад про їхню останню, неймовірно ніжну ніч під зоряним небом на узбережжі. А раптом… раптом це його дитина, і дівчині просто потрібна допомога?
Проте Валентина Іванівна була досвідченою чиновницею і тонким маніпулятором, тому вона не збиралася залишати синові бодай найменшого шансу на порятунок цього кохання.
— І знаєш, що найогидніше в цій історії, синку? Від кого вона нагуляла цю дитину! — отруйно додала жінка, холоднокровно добиваючи його морально. — Вона почала стрибати по чужих ліжках, щойно твій потяг відійшов від перону. І уяви собі, з ким? З твоїм «вірним» другом Кирилом! Він сам особисто приходив до мене в департамент і хвалився фотографіями на смартфоні, де вони разом мило лежать у ліжку напівроздягнені. Ось тобі й уся твоя велика, чиста любов! Суцільний бруд, ницість, брехня та розпуста!
Кожне слово матері забивалося в його свідомість, немов розпечений, іржавий цвях, що руйнував усе його колишнє життя.