У людини, яка пройшла через справжнє пекло війни, в такі критичні хвилини мозок працює інакше. Відбувається якийсь внутрішній клік — і весь страх, всі зайві емоції миттєво вимикаються. Час навколо Олексія немов зупинився. Він перестав чути крики людей та постріли автоматичної зброї. Його погляд гарячково обшарював внутрішній простір ангара, перебираючи кожен елемент, кожен механізм, який можна було б використати як останню зброю.
І він знайшов його. Прямо над центральним проїздом ангара, по якому зараз невідворотно рухався броньований таран, під самою стелею замерла потужна промислова мостова кран-балка. На її важких сталевих стропах висів величезний монолітний пакет сталевих будівельних балок-двотаврів, приготованих для ранкового відвантаження. Ми планували використати їх для ремонту естакади. Загальна вага цієї підвішеної сталевої зв’язки перевищувала три тонни.
Головний пульт управління цією кран-балкою знаходився на високому технологічному містку — рівно п’ять метрів над рівнем підлоги. До нього було всього двадцять кроків по відкритому, прострелюваному простору та вузька залізна драбина.
Олексій зірвався з місця, наче випущена з лука стріла.
Цей ривок був настільки раптовим, що бандити, які ховалися за бронею трактора, помітили рух ветерана не одразу. Коли він подолав половину дистанції, повітря навколо нього наповнилося свистом куль. Бандити били наспіх, сильно поспішаючи. Шматки бетону вилітали з підлоги в лічених сантиметрах від його черевиків. Сніп яскравих іскор сипався від станин металевих верстатів, які приймали на себе цей свинцевий град. Олексій не петляв і не пригинався — на фронті він знав, що це лише уповільнює рух. Він біг по прямій, вкладаючи всю силу в кожен крок.
Його пальці залізною хваткою вчепилися в холодні металеві ступені драбини. Він злетів нагору за три секунди, підтягуючись на одних руках, повністю ігноруючи пекучий біль у м’язах.
У цей момент трактор вперше вдарив у стіну ангара. Технологічний місток під ногами Олексія дико качнувся, ледь не скинувши його вниз із п’ятиметрової висоти. Пролунав оглушливий, страшний скрегіт рвущогося залізобетону, тріск бетону. Ангар важко застогнав, як поранена жива істота. Зі стелі лавиною посипався багаторічний пил, шматки штукатурки та стара іржа. Опорна бетонна колона сильно вигнулася дугою, але якимсь неймовірним дивом устояла.
Водієві трактора цього здалося мало — він почав швидко здавати назад, набираючи дистанцію для другого, вирішального руйнівного удару. З вихлопної труби монстра знову вирвався густий стовп чорного диму.
Олексій нарешті добрався до залізного пульта управління. Це була стара, надійна панель із масивними карболітовими кнопками. Його пальці миттєво лягли на клавіші позиціонування вантажу. Потужний електродвигун кран-балки натужно загудів, повільно зсуваючи тритонну зв’язку сталевих балок по направляючих рейках прямо над позицією трактора, який здавав назад.
Водій броньованої машини, будучи практично сліпим через заварені листами вікна та густий дим, природно, не дивився наверх, на стелю. Він контролював лише бетонну колону, яку збирався остаточно знести. Трактор замер на секунду, переключив передачу і з диким ревом знову рванув вперед, набираючи швидкість для тарану.
Олексій з усієї сили вдавив червону кнопку аварійного скиду вантажу.
Потужні автоматичні замки кріплення строп миттєво відщекнулися. Три тонни монолітної, гострої сталі у вільному падінні рухнули вниз із шестиметрової висоти.
Удар був ідеальним. Важка зв’язка балок звалилася точно на моторний відсік трактора, розташований відразу за броньованою кабіною водія. Товсті сталеві листи захисту зминало як звичайну тонку кухонну фольгу. Багатотонний двигун трактора розчавило вщент за долю секунди. Пролунав gлухий, утробний звук остаточного руйнування металу. З-під іскореженого капота в усі боки під величезним тиском бризнуло кипляче машинне масло та розпечений антифриз.
Трактор дико дернувся, його залізні гусениці зі страшним скрежетом проскребли по бетону підлоги, і машина замерла назавжди, перетворившись на безглузду гору металобрухту. Водій всередині кабіни залишився живим, але був наглухо заблокований у деформованій залізній коробці. Головний козир Шамана був повністю знищений.
Проте святкувати перемогу було зарано. Побачивши, що їхня єдина бронетехніка перетворилася на брухт, бойовики Крука буквально озвіріли від люті. А gуста пара від розчавленого радіатора трактора миттєво заволокла весь центральний простір ангара, створюючи ідеальну димову завісу.
Шаман закричав, віддаючи наказ на повний, відчайдушний штурм. Близько двадцяти бандитів лавиною хлинули всередину ангара, швидко рассредотачиваясь між високими штабелями готових дошок та верстатами.
Почався повний хаос ближнього бою. У замкнутому просторі, забитому деревною пилою, парою, напівтемрявою та шаленим визгом невимкненої циркулярної пили, будь-яка вогнепальна зброя миттєво втратила свій первісний сенс. Видимість упала до двох-трьох метрів. Стріляти було смертельно небезпечно — кулі рикошетили від залізних станин верстатів у найнесподіваніших напрямках.
Олексій одним потужним рухом перемахнув через перила технологічного мостика, з’їхав по металевій направляючій прямо на кучу м’якої тирси, перекатився через ліве плече і миттєво розчинився в густих тінях ангара. Тепер вони грали виключно на його полі бою.
На війні його вчили чітко: темрява, пил і обмежена видимість — це найкращі союзники того, хто вміє слухати, чекати і діяти холоднокровно. Олексій знав кожен міліметр цього величезного приміщення. Він чітко знав, де скрипить стара підлога, де лежать гострі обрізки дошок, а де можна пройти абсолютно безшумно. Бандити ж рухалися наосліп, їхні нерви були натягнуті як струни, вони були налякані цим невідомим, ворожим для них простором.
Ветеран плавно скользив між високими стінами сухих дубових заготовок, міцно стискаючи в руці свій перевірений важкий розводний ключ. Його дихання було абсолютно рівним, а пульс спокійним.
Двоє бойовиків обережно просувалися по вузькому проходу між сушильними камерами. Вони йшли спина до спини, виставивши перед собою короткі залізні дубинки. Їхнє дихання було переривчастим, вони постійно панічно озиралися по сторонах.
А Олексій знаходився прямо над ними — він стояв на верхньому ярусі акуратно складених дошок. Коли бандити порівнялися з його позицією, він абсолютно безшумно спружинив і спрыгнув вниз.
Він приземлився точно позаду другого, замикаючого бандита. Його ліва рука залізним затиском миттєво закрила рекетиру рот, повністю блокуючи будь-який крик. Одночасно правим коліном Олексій із силою вдарив під колінний згин нападника. Бандит почав завалюватися назад, і в цей момент ветеран завдав короткого, точного удару рукояттю важкого ключа в основу черепу, під потилицю. Бандит миттєво обмяк у його руках, перетворившись на нерухоме тіло. Олексій акуратно, без жодного звуку опустив його на підлогу в тирсу.
Перший бандит обернувся, запідозривши неладне лише за коливанням повітря. Але було вже запізно — Олексій уже максимально скоротив бойову дистанцію. Бандит спробував судорожно замахнутися своєю залізною дубинкою, але ветеран легко перехопив його руку в повітрі, жорстко крутнув її, ступив бандиту за спину і миттєво застосував класичний армійський удушаючий захват ліктем. Захват виявився стальним. Бандит відчайдушно забився, намагаючись вирватися з цього капкана, але через кілька секунд його рухи стали млявими, очі закотилися, і він занурився в gлибокий обморок.
Тим часом на іншому кінці ангара розгорталася зовсім інша, дивовижна історія. Троє бойовиків Крука, скориставшись загальним хаосом, прорвалися до заскленої будки нашого штабу, де перебувала Вікторія. Вони чудово бачили, що вся її охорона надійно зв’язана важким боєм біля пролому воріт. Бандити з диким реготом розбили прикладом автомата скло дверей і з ухмилками ввалилися всередину тісного приміщення. Вони вважали, що перед ними легка й беззахисна здобич.
Це була їхня фатальна, страшна помилка.
Вікторія навіть не думала ховатися чи благати про пощаду. Вона впевнено стояла в самому центрі кімнати, міцно спираючись на свою масивну металеву трость. У кабінеті було абсолютно темно — вона заздалегідь розбила єдину лампу під стелею, залишивши лише тьмяне світло від пожежі, яке пробивалося через розбите вікно. Вона холоднокровно чекала на них.
Перший бандит, оскаливши зуби, упевнено ступив до неї і протягнув руку, намагаючись грубо схопити її за волосся. Вікторія не зробила ні кроку назад. Вона філігранно використала свою уявну безпорадність як головну приманку. Коли брудна рука бойовика опинилася в зоні досяжності, вона зробила різкий, вивірений крок вперед на своїй здоровій лівій нозі.
Її важка металева трость блискавкою злетіла в повітря. Удар прийшовся точно по ключиці нападника — у тісній кімнаті пролунав сухий, вкрай неприємний хруст ламаючоїся кістки. Бандит дико взвив, його рука безпорадно батогом повисла вздовж тіла.
Вікторія не зупинилася ні на секунду. Зворотним, блискавичним рухом вона завдала потужного тичкового удару нижнім кінцем тростини точно в сонячне сплетіння бандита. Чоловік миттєво рухнув на підлогу, судорожно і беззвучно хапаючи ротом повітря, наче риба, викинута на берег. Він був повністю виведений з ладу.
Двоє залишків бойовиків на секунду повністю заціпеніли від такого видовища. Цього короткого замішання їй цілком вистачило. Вікторія спокійно звела великий палець на рукояті своєї тростини і натиснула на приховану залізну кнопку. Нижній захисний ковпачок опори миттєво відщекнувся убік, оголивши короткий, але неймовірно гострий, як хірурчічний скальпель, чотиригранний стальний клинок.
Другий бойовик із криком бросився на неї, вихоплюючи з-за пояса ніж. Вікторія хладнокровно, з грацією професійного фехтувальника, пішла з лінії його прямої атаки, дозволивши бандиту промахнутися і за інерцією пролетіти вперед. В ту ж секунду вона завдала короткого, точного січучого удару сталевим шипом по м’язах його передпліччя. Ніж миттєво випав із його повністю занімілих пальців на підлогу. Бандит панічно відсахнувся назад, зажимаючи gлибоку рану на руці, з якої швидко заструмилася темна кров, і з жахом поп’ятився до вибитого вікна.
Третій бандит, побачивши все це пекло, навіть не став випробувати долю. Він з криком жаху ломився назад до виходу, спотикаючись об перевернуті стільці та ламаючи косяки. До обох нарешті дійшло: перед ними була не жертва, а смертоносний лідер.
Вікторія не стала їх переслідувати. Вона спокійним рухом руки прибрала сталевий шип назад, повернувши своїй тростині початковий безневинний вигляд, і тихо, але чітко вимовила крізь зуби:
— Передайте своєму нікчемному господарю: я більше не хромаю.
Вона спокійно повернулася до свого столу, наче нічого не сталося. Олексій, який спостерігав за цією сценою з висоти верстата, закінчуючи з черговим нападником, лише поважно кивнув сам собі. Ця жінка дійсно грала на зовсім іншому рівні. Трость у її руках була не символом інвалідності, а прихованою, смертоносною зброєю, яку нікому з бандитів навіть у голову не прийшло б відібрати.
Проте його увагу різко перервав gлухий і надзвичайно важкий удар, від якого содрогнувся найближчий дерев’яний штабель. З gустої хмари пилу повільно вийшов сам Шаман. Він здавався величезним, нелюдським монстром у своєму довгому шкіряному плащі, повністю покритому сірою деревною золою. У його правиці був важкий, товстий залізна ланцюг, на кінці якого був намертво закріплений величезний амбарний замок. Він повільно, ритмічно розкручував її над головою, і ланцюг видавав низький, погрозливий свист.
Шаман побачив Олексія. Його обличчя спотворилося гримасою сліпої, тваринної ненависті. Він нарешті усвідомив: його елітний каральний загін повністю розсипається на шматки, перемалюючись горсткою простих лісорубів та одним упрямим фронтовим ветераном.
— Тобі кінець, афганець! — прохрипів Шаман, повільно надвигаючись на Олексія. — Я буду ломати тебе дуже довго, кістка за кісткою, поки ти не перестанеш дихати на моїй землі.
Олексій спокійно вийшов на відкритий простір між лінією автоматичної подачі колод та працюючою циркулярною пилою. Шалений визг сталевого диска заgлушав абсолютно всі інші звуки навколо. Це було ідеальне, ізольоване місце для фінальної сутички. Ніхто не мав змоги їм перешкодити.
Ветеран спокійно відкинув убік свій розводний ключ. Він чудово знав: проти довгого важкого ланцюга будь-яка коротка зброя лише заважає маневру, йому була потрібна максимальна швидкість та гнучкість.
Шаман атакував першим, без попередження. Різкий, потужний випад вперед — важкий залізна ланцюг була з силою викинута по дузі. Масивний сталевий замок із диким свистом рассек повітря рівно в тому місці, де ще мілісекунду тому знаходилася голова Олексія. Сила удару Шамана була настільки колосальною, що замок з розгону впився в товсту дерев’яну станіну конвеєра, вирвавши з неї шматок дуба розміром з хороший кулак.
Олексій не став чекати другого замаху. Він стрімким ривком рванув вперед, миттєво скорочуючи дистанцію — в ближньому бою довгий ланцюг стає марним шматком заліза. Проте Шаман володів звірячою, абсолютно несподіваною для його маси реакцією. Він миттєво кинув ланцюг і зустрів Олексія потужним ударом свого величезного кулака прямо в скулу.
В голові Олексія на мить спалахнула наднова зірка, у роті миттєво з’явився стійкий солонуватий смак гарячої крові. Його тіло відкинуло на кілька метрів назад, він важко вдарився спиною об залізний борт конвеєрної стрічки. В очах на секунду повністю потемніло.
Шаман важко наступав, тваринно дихаючи. Він залізною хваткою схопив Олексія за комір штормівки, одним рухом відірвав його тіло від підлоги і з усієї сили швирнув у бік працюючої циркулярної пили.
Ветеран упав на спину, на шаленій швидкості ковзаючи по мокрій тирсі прямо під обертовий диск. Шалений сталевий ніж крутився в якись п’ятдесяти сантиметрах від його потилиці. Потужний потік повітря від розпеченого леза буквально обдав прохолодою його шию. Одне єдине невірне рух — і все було б скінчено.
Шаман уже навис над ним, заносячи важкий армійський черевик для остаточного, добиваючого удару в обличчя.
Фронтові інстинкти повністю взяли верх над болем. Олексій зробив різкий, блискавичний перекат ліворуч. Важкий черевик Шамана з розгону і страшною силою опустився на залізну решітку підлоги — саме туди, де секунду тому була голова ветерана. Не даючи gігантському бандиту жодної миті на відновлення рівноваги, Олексій прямо з підлоги завдав різкого, підсікаючого удару своєю ногою точно під опорне колено Шамана.
Гігант миттєво втратив баланс і важко рухнув на одне коліно.
Олексій підхопився на ноги, наче стиснута пружина. Жорсткий, нищівний удар коліном з розгону прийшовся точно в обличчя Шамана. Його голова різко откинулася назад, з повністю розбитого носа хлынула темна кров.
Проте Шаман був справжнім биком — він не втратив свідомість. З диким звірячим риком він сліпим рухом обхватив Олексія за стегна і знову повалив на підлогу. Почалася жорстока, виснажлива боротьба на бетоні, покритому товстим шаром мазуту та тирси. Шаман намагався всією своєю масою розчавити ветерана, його товсті брудні пальці намагалися видавити Олексію очі. Ветеран професійно блокував його руки, відповідаючи короткими, але максимально жорсткими і точними ударами ліктів у ребра та область шиї.
Повітря критично не вистачало. Густа тирса забивала легені, кожен вдих давався з неймовірним трудом, м’язи горіли від колосальної утоми. Олексій чітко усвідомлював: у тривалій боротьбі на виснаження величезна маса Шамана рано чи пізно візьме верх. Треба було діяти радикально.
Коли вони в черговий раз зчепилися у важкому перекаті, Олексій за рахунок техніки зумів виявитися зверху. Він намертво зафіксував праву руку Шамана, вивернув її на больовий суглобовий замок. Бандит заскреготав зубами від дикого болю, намагаючись усім тілом вирватися з пастки.