Ніби щоб підкреслити свою зневагу, він навмисно, дивлячись їй в очі, копнув ногою її відро з водою. Брудна сіра вода розлилася по ідеально натертій плитці, заливаючи черевики оточуючих.
Те, що сталося далі, відбулося так швидко, що кілька свідків пізніше сперечалися про точну послідовність подій. Відро перекинулося. Металевий планшет із документами впав із сусіднього столу чергового, прямуючи прямісінько в калюжу.
Жінка рухалася.
Її рука вистрілила вперед і спіймала планшет за п’ятнадцять сантиметрів від води. Вона не схопила його судомно — вона саме спіймала його. Чистий перехват у повітрі з координацією “очі-руки”, яка вимагала тисяч годин тренувань.
Такі рефлекси означають різницю між життям і смертю, коли граната котиться у твій окоп. У коридорі запала тиша на повні три секунди. Потім полковник Власенко знову розсміявся, але цього разу сміх звучав натягнуто.
— Непоганий улов. Може, тобі варто спробувати себе у нашій футбольній команді?
Молодий капрал Андрійчук, теж із техперсоналу, єдиний, хто намагався по-дружньому ставитися до тихої жінки за ті шість місяців, що вона тут працювала, зробив крок уперед.
— Пане полковнику, з усією повагою, може, нам варто…
— Капрале! — Власенко навіть не глянув на нього. — Хтось питав твоєї думки?
— Ні, пане полковнику.
— Тоді стули пельку.
Власенко знову повернувся до жінки, яка вже дістала другу швабру і прибирала розлиту воду з тією ж методичною ефективністю, яку вона вкладала у все.
— Знаєш що? Мені дещо цікаво. У тебе перепустка всюдихід. Це незвично для прибиральниці, — зауважив він, примружившись.
Вона сягнула до кишені, не припиняючи роботи, і дістала свій бейдж. Магнітна смуга блиснула під лампами денного світла. Рівень допуску А-1. Повний доступ до бази, включаючи режимні зони та полігони.
Пархоменко вихопив бейдж з її руки, розглядаючи його зблизька.
— Як прибиральниця отримує допуск А-1? Це ж рівень офіцерів штабу ССО!
— Перевірка служби безпеки пройдена шість місяців тому, — її голос залишався рівним. — Можете перевірити у відділі режиму.
З другого поверху, з вікна медичного пункту, за сценою спостерігала лікар-травматолог Ірина Савченко. Вона відчувала зростаючу тривогу. Вона лікувала цю жінку двічі — один раз через здерті кісточки пальців, інший — через старе поранення плеча, яке, схоже, давало про себе знати на погоду.
Обидва рази жінка демонструвала незвично високий больовий поріг і енциклопедичні знання польової медицини. Савченко занотувала це у своєму особистому журналі, але тоді не надала цьому великого значення.
Тепер, спостерігаючи за хижим колом старших офіцерів, вона відчувала, як інтуїція кричить, що в цій картинці щось дуже не так.
Власенко розігрівався. Він відчував увагу натовпу, відчував вагу своїх нових погонів. Він витратив 20 років, просуваючись кар’єрними сходами, переважно в кабінетах, і тепер насолоджувався владою. Це була його база, його командування, його момент.
— Скажу тобі так, красуне. Оскільки ти, здається, так багато знаєш про нашу зброю, чому б тобі не пояснити процедуру технічного обслуговування того “Зброяра”, якого ти назвала? Це ж не повинно бути складно для когось із допуском А-1, правда?
Жінка поставила швабру. Вона підійшла до вікна збройової кімнати і вказала на гвинтівку, не торкаючись скла.
— Ствол вимагає чищення кожні 200–300 пострілів, частіше в умовах запилення. Затворна група повинна бути очищена і змащена щонайменше кожні 500 пострілів. Газова трубка потребує огляду, але не чищення, якщо не виникає затримок.
— Буферна пружина потребує заміни кожні 5000 пострілів або якщо затвор не повертається в крайнє переднє положення. Пружини магазину — найпоширеніша точка відмови, їх слід регулярно чергувати.
Обличчя Пархоменка змінилося з самовдоволеного на розгублене. Це було слово в слово з настанови по стрілецькій справі.
— Будь-хто може завчити текст, — сказав він, але його голос втратив впевненість.
— Хочете практичну демонстрацію? — Вона вперше повернулася до нього обличчям. Прямо.
— А давай! — Власенко махнув сержанту-зброяру. — Давай сюди цей карабін. Подивимося, що прислуга знає про поводження зі зброєю.
Зброяр, посивілий штаб-сержант на прізвище Коваленко, який тихо спостерігав за всім цим, завагався.
— Пане полковнику, інструкції забороняють передачу зброї цивільним…
— Мені відомі інструкції, сержанте! Виконувати наказ!
Коваленко дістав UAR-15, звично перевірив патронник і зафіксував затвор у задньому положенні. Він поклав карабін на стійку між ними, почуваючись ніяково, але не міг порушити прямий наказ командира частини.
Жінка підійшла до зброї. Її руки почали рухатися ще до того, як Степовий встиг усвідомити, що відбувається.
Неповне розбирання. Гвинтівка розпалася на частини у розмитій плямі контрольованих рухів.
Верхній ресивер відділений від нижнього. Затворна група витягнута. Ударник вилучено. Затвор розібрано. Руків’я зведення. Буферна пружина. Кожен компонент викладений в ідеальній послідовності за 11,7 секунди.
Степовий знав цей час, тому що несвідомо глянув на свій годинник G-Shock. 11,7 секунди. Норматив ССО — 15 секунд. Елітні підрозділи — 13. Тільки оператори першого ешелону стабільно виходили з 12.