І Марта, хоч як відчайдушно пручалася цій крамольній думці, таки придивилася. Тим паче що Назар і не думав здавати свої позиції чи відступати після її суворої догани. Його тактика кардинально змінилася, ставши більш тонкою: тепер він міг ніби випадково, абсолютно непомітно покласти їй на робочий стіл тендітну гілочку свіжої, ароматної фрезії. Або ж влучним, дуже розумним і доречним жартом віртуозно розрядити важку, майже відчутну на дотик напругу на найскладнішій нараді ради директорів. Він раптом став набагато уважнішим до своїх прямих робочих обов’язків, але ще уважнішим — до неї самої, ловлячи кожен її погляд.
Через місяць таких м’яких, ненав’язливих, але надзвичайно наполегливих залицянь неприступна фортеця під назвою “Залізна пані” дала тріщину і врешті-решт впала. Марта внутрішньо здалася, видихнула і погодилася на одну-єдину, здавалося б, ні до чого не зобов’язуючу спільну вечерю. Вони зустрілися після роботи в крихітній, неймовірно затишній кав’ярні на крутому, вимощеному бруківкою схилі Андріївського узвозу.
Там, під теплим, жовтим світлом старовинних вуличних ліхтарів, огорнуті п’янким, солодким запахом свіжоспечених, хрустких круасанів та густого гарячого шоколаду, вони проговорили кілька годин поспіль, не помічаючи плину часу. І саме того магічного вечора все навколо нестримно, невідворотно закрутилося в шаленому вирі емоцій.
Їхні стосунки проростали швидко і надзвичайно яскраво, мов молода, соковита весняна трава після першої, потужної травневої зливи. Назар виявився не лише класичним, самозакоханим офісним красенем з ідеальною посмішкою. Під цією привабливою, глянцевою оболонкою ховалася людина з глибокою, напрочуд чутливою душею. Він умів слухати її так уважно, як ніхто інший у всьому світі, відчував її мінливий настрій із пів погляду і завжди, безпомилково знаходив правильні, потрібні слова, щоб підбадьорити й підтримати у найважчі, найбільш виснажливі робочі дні.
Рівно через рік після їхнього першого, незабутнього побачення, теплим і лагідним серпневим вечором під час прогулянки на набережній широкого, спокійного Дніпра, він раптом зупинився. Назар абсолютно несподівано став на одне коліно прямо на холодну, сіру гранітну плитку. Над ними розкинулося безмежне, всипане яскравими зорями небо, коли він з ледь помітним тремтінням у руках простягнув їй маленьку, ідеальну оксамитову коробочку.
Марта, затуливши обличчя руками і не в змозі стримати гарячих, щасливих сліз, ледь чутно прошепотіла своє заповітне, таке довгоочікуване “так”. Відтоді шалена, виснажлива, але неймовірно радісна підготовка до весілля закрутила їх обох у нескінченному, строкатому вихорі нескінченних списків гостей, грандіозних планів, дизайну запрошень та прискіпливого вибору найкращих ресторанів столиці.
Але за кілька коротких тижнів до омріяної, довгоочікуваної церемонії сталося абсолютно непередбачуване. Назар із різко потемнілим, стурбованим обличчям оголосив, що мусить терміново, першим же потягом їхати на малу батьківщину, до матері в Чернівці — літня жінка раптово й дуже тяжко захворіла.
Марта, миттєво забувши про всю свою передвесільну метушню та втому, гаряче, всім серцем підтримала коханого. Вона власноруч, з неймовірною турботою зібрала йому необхідні речі в далеку дорогу і просила передати найщиріші побажання швидкого одужання майбутній свекрусі.
Він повернувся до нічного Києва лише за два дні до їхнього запланованого вінчання. Назар виглядав страшенно, просто до невпізнання виснаженим, під його очима залягли глибокі, темні тіні від недосипу, але він з усіх сил силкувався бути бадьорим, веселим і весь час намагався жартувати. Ледве переступивши поріг квартири з дороги, він одразу ж пішов у ванну кімнату, пустивши тугий, шумний струмінь гарячої води, щоб змити з себе втому.
Поки він приймав душ, Марта, сповнена глибокої ніжності й жіночої турботи, вирішила зробити йому приємне, допомогти й розібрати його важку дорожню валізу. Вона обережно розстебнула металеву блискавку, почала акуратно діставати зім’яті чоловічі футболки, аж раптом її руки просто застигли в повітрі. Серце пропустило один, дуже болісний удар і, здавалося, на якусь нескінченну мить зупинилося зовсім.
Між акуратно, стопкою складених чоловічих сорочок Назара лежала жіноча блузка. Абсолютно чужа, невідома їй жіноча блузка.