Жінка ніяк не могла змиритися з холодною та відстороненою поведінкою Надії. Її раптове розлучення з Ігорем колись стало для матері справжнім ударом, громом серед ясного неба.
— Дурна ти дівка, де ти ще такого золотого чоловіка знайдеш? — гірко дорікала вона в слухавку, але всі її слова падали у глуху порожнечу.
Надія категорично не бажала ділитися жодними подробицями свого нового, блискучого життя. Про народження маленької доньки вона матері й пів словом не обмовилася — панічно боялася, що та надумає приїхати в гості, почне сунути свого носа в її справи і якимось чином зруйнує цю ідеальну картинку перед Олександром.
Тепер у неї був абсолютно інший світ, зовсім інші люди високого польоту. Сіре минуле залишилося далеко позаду, і повертатися до нього, навіть у спогадах, вона не збиралася. Якби ж ця самовпевнена жінка тільки знала, як сильно, як відчайдушно те саме минуле їй ще знадобиться. Але доля, як відомо, завжди має свої, непередбачувані плани на кожного з нас.
Ніхто в цьому світі не застрахований від безглуздих, трагічних випадковостей. Хто може з упевненістю сказати напевне, що чекає на нас завтрашнього ранку? Надія не стала винятком із цього жорстокого правила.
Минуло лише пів року після її успішних пологів. Одного похмурого дня вона, поспішаючи у своїх справах, невдало послизнулася на мокрій бруківці неподалік від власного елітного будинку. Мить втрати рівноваги — і жінка фатально потрапила під колеса автівки, що саме проїжджала повз. Це була безглузда, миттєва смерть прямо на очах у шокованих перехожих. Олександр, убитий горем, поховав дружину за всіма можливими правилами, з морем дорогих квітів і щирими, гіркими сльозами.
Цілий довгий, чорний рік після трагедії маленька донька залишалася для зломленого чоловіка єдиним сенсом його існування. Втрата коханої дружини підкосила Олександра настільки сильно, що він місяцями ледве зводився з ліжка, а прибуткова робота буквально валилася з рук. Його світ звузився до стін дитячої кімнати. Але час лікує навіть найглибші рани. Випадкова зустріч із новою жінкою — спокійною і врівноваженою Тетяною — поступово змінила все. Невдовзі вона стала його другою, законною дружиною, принісши в його дім нову надію.
Цей новий шлюб несподівано обернувся для Олександра справжнім випробуванням на міцність. Він відчайдушно мріяв знову стати батьком, подарувати життя спадкоємцю, але довгі місяці спливали один за одним, мов пісок крізь пальці, а Тетяна так і не вагітніла. Обоє щиро хотіли спільних дітей, тож зрештою наважилися на комплексне медичне обстеження. Вердикт столичних світил медицини прозвучав у білосніжному кабінеті, наче глухий удар судового молотка: Олександр був абсолютно безплідним.
Але як тоді Надія змогла народити йому доньку? Ця думка отруйною змією вповзла в його свідомість і більше не давала спокою. Усе його життя раптом перестало вкладатися в голові.
Холодний, безжальний папірець із результатами ДНК-тесту лише підтвердив найстрашніші підозри: між ним і маленькою дівчинкою не було абсолютно жодного біологічного зв’язку. Інший, можливо, змирився б, залишив би дитину в сім’ї, виростив би як власну кровинку в пам’ять про минуле. Але не Олександр. Його вражене чоловіче его і сліпа гордість просто не дозволили йому свідомо виховувати чужу кров.
Він лютував, проклинаючи покійну дружину. Чоловік мріяв би хоч на мить витягнути її з того світу, зазирнути в ті брехливі очі й запитати, як вона могла так підло з ним вчинити. Але це було неможливо. Злість потребувала виходу, і її жертвою стала ні в чому не винна дитина. Дівчинку без зайвих сантиментів віддали до державного дитбудинку десь у Київській області. Так, з холодної зради і розбитої гордості, почалися поневіряння маленької Олени.
Сирітське життя ніколи її не щадило. Тричі її, наче непотрібну річ, перевозили з одного казенного закладу до іншого. Спочатку була похмура Біла Церква, потім — відсторонений Переяслав, а далі ще якесь безіменне містечко, назва якого стерлася з пам’яті. А що, власне, змінювалося? Усюди її зустрічали одні й ті ж самі облуплені сірі стіни, запах пересмаженої капусти в їдальні та абсолютно байдужі обличчя вихователів.