У непроглядній темряві кімнати Катерина лежала з широко розплющеними очима. Вона відчувала, як по її жилах пульсує життя. Вона відчувала неймовірну міць у своїх ногах. Справжню силу, про масштаби якої Олексій навіть не здогадувався у своїх найстрашніших снах.
День довгоочікуваного гала-вечора видався напрочуд ідеальним. Прохолодне, прозоре осіннє повітря лише підкреслювало монументальну велич їхнього розкішного маєтку в Конча-Заспі.
Професійна служба кейтерингу з самого ранку працювала не покладаючи рук, перетворивши весь просторий перший поверх будинку на вишукану бальну залу. Повсюди стояли високі кришталеві вази з живими квітами, м’яке, тепле світло заливало простір, а в центрі височіла спеціально змонтована сцена для урочистих виступів.
Катерина ретельно обирала своє вбрання. Вона зупинилася на глибокій темно-синій сукні з важкого шовку — тій самій, яку востаннє одягала на великий благодійний вечір рівно три роки тому, буквально за кілька тижнів до фатальної аварії. Олексій відчайдушно намагався наполягти на якомусь максимально зручному і безформному домашньому костюмі, але вона залишилася непохитною, мов гранітна скеля.
— Я хочу виглядати сьогодні як повноправна господиня цього дому, а не як безпорадна пацієнтка лікарні, — сухо відрізала вона.
Чоловік лише роздратовано знизав плечима. У його очах ясно читалося переконання, що це лише чергова безглузда примха хворої, емоційно нестабільної жінки.
Ближче до сьомої години вечора маєток почав стрімко заповнюватися елітними гостями. Тут зібрався весь столичний бомонд: впливові забудовники, поважні депутати Київради, відомі політики та яскраві зірки шоу-бізнесу. Олексій стояв біля входу, широко усміхаючись і вітаючи кожного, бездоганно відіграючи свою улюблену роль ідеального, успішного господаря. Катерину ж, точнісінько за його сценарієм, ніби непотрібну річ припаркували в найдальшому кутку зали, частково сховавши її візок за розкішною, але громіздкою композицією з білих лілій. Їхній важкий, солодкий аромат заповнював легені.
О двадцятій сорок масивні ковані ворота повільно відчинилися, пропускаючи на територію довгий чорний лімузин. Олексій миттєво перервав розмову з інвесторами і особисто поспішив на вулицю зустрічати особливу гостю. За мить він урочисто ввів до зали Вероніку. На ній була відверта, блискуча золота сукня, тканина якої щільно облягала і навмисно підкреслювала її вже чималий вагітний живіт.
Олексій міцно тримав її під руку, буквально світячись від чоловічої гордості. По розкішній залі миттєво пробіг гучний, неспокійний шепіт. Люди почали нервово переглядатися, обмінюючись здивованими поглядами, і раз у раз кидали на самотню Катерину в кутку сповнені жалю та співчуття погляди. Очевидний пазл остаточно склався в головах усіх присутніх.
Рівно о дев’ятій вечора Олексій впевнено піднявся на сцену і дзвінко постукав срібною виделкою по кришталевому келиху. Гомін у залі миттєво стих.
— Дорогі друзі, шановні колеги та безцінні партнери! — почав він своїм фірмовим, поставленим голосом. — Я безмежно вдячний кожному з вас за те, що ви розділили з нами цей чудовий вечір. Сьогодні справді особливий, історичний день. Наша компанія «Бондар Девелопмент» урочисто відкриває нову, грандіозну сторінку свого розвитку.
Він зробив широкий, театральний жест рукою, запрошуючи Вероніку піднятися до нього на сцену.
— Дозвольте мені з великою честю представити вам Вероніку — нашого нового, надзвичайно талановитого керуючого партнера. Але й це ще далеко не всі новини на сьогодні.
Олексій витримав ідеальну драматичну паузу, ніжно взяв руку жінки і відкрито поклав її на її круглий живіт.
— Життя буває вкрай непередбачуваним. Іноді, після найтемнішої і найстрашнішої ночі, обов’язково настає світлий світанок. Ми з Веронікою чекаємо на появу сина. Це те саме майбутнє, про яке я мріяв усе своє свідоме життя.
Величезна зала ніби вимерла. Тиша стала настільки густою, що її можна було різати ножем. Ця заява була настільки відверто цинічною і безжальною по відношенню до законної дружини, яка сиділа в інвалідному візку за кілька метрів звідси, що жодна людина не наважилася навіть підняти руки для аплодисментів. Не зважаючи на це, Олексій продовжив, скерувавши свій погляд прямо на Катерину. На його обличчі з’явилася маска глибокого, удаваного суму.
— Моя люба Катруся чудово знає, що її нинішній медичний стан… вкрай складний. І ми з Веронікою безмежно вдячні їй за її мудре розуміння ситуації.
Катерина, яка до цієї секунди сиділа абсолютно нерухомо, наче мармурова статуя, раптом рішуче зняла руки з підлокітників. Вона плавно виїхала зі своєї схованки за квітами і попрямувала на самий центр зали, зупинившись просто перед яскраво освітленою сценою.
— Олексію, — її голос пролунав тихо, але в цій мертвій тиші кожне слово лунало мов постріл. — Дай мені, будь ласка, мікрофон.
Чоловік помітно завагався. На його обличчі промайнула тінь розгубленості, але відмовити дружині просто зараз, під прицілом десятків смартфонів, він ніяк не міг.
— Звісно, моя люба, якщо ти так сильно хочеш щось сказати гостям… — він криво посміхнувся, простягаючи їй апарат.
Катерина впевнено перехопила мікрофон. Її тонкі пальці навіть не здригнулися. Вона обвела поглядом залу.
— Я хочу щиро привітати Олексія та Вероніку. Нове дитяче життя — це завжди великий Божий дар, абсолютно незалежно від тих брудних обставин, за яких воно з’являється.
Вероніка на сцені раптово зблідла, її горда постава миттєво знітилася.
— Я давно знала про ваші таємні стосунки. Точнісінько так само, як я чудово знала про елітну квартиру на Липках, яку мій законний чоловік нещодавно придбав для своєї нової родини. Придбав виключно за вкрадені гроші з мого дитячого благодійного фонду.
Олексій зблід як полотно і рвучко кинувся до краю сцени.
— Катю, ти зовсім виснажилася, ти просто мариш від ліків! Негайно відберіть у неї мікрофон! — істерично закричав він, махаючи рукою своїй охороні.
— Я більше не марю, Олексію. Я нарешті прокинулася, — її голос набув жорсткого, сталевого звучання, яке змусило охоронців завмерти на місці. — Я прокинулася від тієї глибокої хімічної коми, в якій ти свідомо і жорстоко тримав мене останні пів року, щовечора підмішуючи важкі психотропні препарати в мій чай.
По натовпу гостей прокотився глухий, шокований гул. Хтось ахнув.
— Це абсолютний абсурд! Не слухайте її, вона психічно нестабільна! — кричав Олексій, обличчя якого вкрилося червоними плямами гніву. — Мої лікарі нададуть усі підтвердження!
— Ти маєш на увазі тих самих кишенькових лікарів, яким ти регулярно платив шалені суми за фальшиві діагнози? — Катерина незворушно дістала з кишені сукні маленький чорний пульт і натиснула кнопку.