Його голос звучав настільки щиро і переконливо, що Катерина на мить розгубилася.
— У неї є чоловік? — тихо перепитала вона.
— Так, Григорій. Він обіймає непогану посаду в одному столичному інвест-фонді. Згадай, ти ж сама бачила його на нашому минулому новорічному корпоративі. Катю, невже ти справді вважаєш, що я міг би закрутити брудний роман із вагітною заміжньою співробітницею? Це занадто низько навіть для твоїх найбуйніших фантазій.
Катерина фізично відчула, як крихка впевненість стрімко витікає з її тіла. Можливо, вона і справді накрутила себе від самотності? Може, це все — лише побічна дія тих сильних хімічних препаратів, які вона слухняно ковтає щовечора?
— Вибач мені… — ледь чутно прошепотіла вона, опускаючи очі. — Просто на фото це виглядало настільки двозначно…
— Забудь про це, — він поблажливо махнув рукою, відпиваючи віскі. — Я зовсім не тримаю зла. Я чудово розумію, як тобі зараз важко. Постійне сидіння в чотирьох стінах руйнівно впливає на психіку. Тобі просто треба більше відпочивати. Їдь у спальню і прийми свої ліки.
Але тієї ночі сон так і не прийшов. Слова чоловіка лягали в ідеально логічну схему, проте внутрішній голос, та сама професійна інтуїція, розривався від крику.
Наступного ранку вона прийняла остаточне рішення. Якщо інтуїція роками безпомилково допомагала їй знаходити приховані слабкі місця в бетонних конструкціях, зараз вона явно сигналізувала про катастрофічну тріщину у фундаменті їхнього власного шлюбу.
— Домно, — покликала вона хатню робітницю, — я планую замовити дещо з матеріалів онлайн. Допоможи мені, будь ласка, зручно влаштуватися з ноутбуком у кабінеті Олексія. Там освітлення набагато краще для моїх очей.
Залишившись наодинці в святая святих чоловіка, Катерина почала діяти швидко і холоднокровно. Насамперед вона дістала крихітну бездротову камеру, яку завбачливо замовила через інтернет ще тиждень тому, нібито для спостереження за входом.
Вона майстерно замаскувала пристрій на верхній полиці, глибоко між важкими томами з історії європейської архітектури — у тій зоні, де Олексій ніколи особисто не протирав пилу. Після цього вона взялася за методичний обшук кожної шухляди його масивного столу.
Більшість із них були щільно забиті нудними договорами, будівельними кошторисами та офіційними листами. Але в самому низу останньої шухляди, під товстим стосом старих пожовклих креслень, її пальці несподівано намацали щось холодне — маленький, непримітний сріблястий ключ.
Вона ледь встигла сховати знахідку в кишеню, як у двері тихо постукала Домна, запрошуючи господиню на обід.
Наступні кілька днів життя перетворилося на виснажливу гру в кішки-мишки. Щодня, щойно за чоловіком зачинялися двері і він їхав на об’єкти, Катерина вмикала планшет і жадібно переглядала нічні записи з прихованої камери. Більшість вечорів Олексій просто сидів у шкіряному кріслі, ліниво перебираючи папери або вирішуючи робочі питання телефоном. Жодної зачіпки.
Аж поки не настав вечір вівторка.
Олексій зайшов до кабінету у свій звичний час, проте цього разу він обережно замкнув двері зсередини на ключ — дія, якої Катерина за ним раніше ніколи не помічала. Затамувавши подих, вона невідривно дивилася на екран планшета.
Він здійснив дзвінок. Голос чоловіка був притишеним, розібрати окремі слова було неможливо, але вираз його обличчя говорив сам за себе. Ця м’яка, інтимна, розслаблена усмішка призначалася не для ділових партнерів. Саме так він усміхався їй багато років тому, коли вони тільки починали свій шлях.
Поклавши слухавку, Олексій впевнено підійшов до картини відомого сучасного художника, що висіла на стіні, і відсунув її. За полотном ховався надійний вбудований сейф. Але замість того, щоб вводити електронний код, чоловік скористався прихованим механічним замком, вставивши туди той самий маленький сріблястий ключ.
Він витяг звідти грубий чорний записник у шкіряній палітурці, зосереджено зробив кілька свіжих поміток ручкою, поклав річ назад і знову ретельно замкнув схованку.
Наступного дня, дочекавшись, поки Олексій поїде на складну зустріч у столичну мерію, Катерина використала свій трофей. Ключ ідеально підійшов до замка.
Чорний блокнот виявився не чим іншим, як класичною зошитом тіньової бухгалтерії їхньої корпорації. Тут рясніли записи про неофіційні транзакції. Величезні суми — сотні тисяч доларів готівкою — безслідно виводилися через підставні фірми на закриті офшорні рахунки на Кіпрі.
Проте справжній жах чекав на неї не в цифрах, а в коротких рукописних нотатках на полях сторінок. Там чорним по білому було виведено: Оренда Липки, Автосалон Мерседес, Клініка Ісіда, Вероніка.