Ці слова різонули повітря, мов удар батогом. Остап відступив на крок, відчуваючи, як неприємний холодок пробіг по спині. За її категоричною рішучістю та сталевим тоном він чув глибокий, задавнений біль. Проте допитуватися далі не наважився. Він занадто цінував їхню крихку гармонію, щоб руйнувати її незручними запитаннями.
Їхня історія почалася два роки тому, і згадка про той день завжди викликала в нього теплу усмішку. Був дощовий жовтневий вечір. Остап, тоді ще амбітний аспірант, забіг у крихітну, пропахлу корицею та свіжою випічкою кав’ярню неподалік Домініканського собору. Людей було багато, він поспішав і, розвертаючись із паперовим стаканчиком еспресо, випадково зачепив ліктем тендітну дівчину, що стояла поруч.
Темна рідина миттю розтеклася по її світлому светру. Остап подумки вже приготувався до скандалу, але дівчина — це була Марта, тоді ще студентка третього курсу філології — лише дзвінко розсміялася. Вона не вимагала компенсацій, не закочувала очі, а просто жартома попросила купити їй нову каву взамін розлитої. Той миттєвий обмін поглядами під приглушений джаз із динаміків кав’ярні став точкою відліку їхнього кохання.
Остап одразу відчув, що вона інакша. Марта випромінювала дивовижну суміш яскравої життєрадісності та незалежності. У її очах горіла іскра гострого розуму, яка притягувала, мов магніт. Хоча він і звик до постійної жіночої уваги, поруч із цією дівчиною він губився. Водночас Остап швидко помітив її невидиму броню: вона була привітною з усіма, але нікого не підпускала надто близько, ретельно оберігаючи свій внутрішній світ від сторонніх.
Ця щирість була для нього ковтком свіжого повітря. Остап виріс у Чернівцях, у родині, де гроші ніколи не були проблемою. Його батько, Роман, заснував і успішно керував великою мережею ресторанів по всій Буковині. З юних літ хлопець звик до того, що люди часто дивляться не на нього самого, а на його статус і можливості.
Дівчата, які з’являлися в його житті, швидко розкривали свої справжні наміри. Захоплення мінялися на вимоги: дорогі клуби, вихідні в елітних комплексах Карпат, нові гаджети та прикраси. Остап легко міг задовольнити будь-які забаганки, але меркантильність його вбивала. Він ненавидів почуватися ходячим банкоматом.
Прагнучи довести передусім самому собі, що він вартий чогось і без батьківського капіталу, Остап ще в студентські роки пішов працювати в компанію Романа. Він категорично відмовився від керівного крісла, обравши шлях із самих низів. Він хотів знати бізнес ізсередини, хотів заслужити повагу власною працею. Грошей у нього завжди було вдосталь, але низка розчарувань змусила його закрити серце. Цілий рік до зустрічі з Мартою він свідомо уникав будь-яких серйозних стосунків.
Але ця дівчина з кав’ярні зламала всі його стереотипи. Наступного дня після знайомства вони гуляли стежками Високого Замку. Під ногами шаруділо золотаве листя, вони їли прохолодне морозиво, попри прохолодний вітер, і говорили без упину. Обговорювали літературні течії, ділилися дитячими мріями, сперечалися про кінематограф. Тоді Марта зупинилася, вдихнула на повні груди й тихо сказала: «Я обожнюю осінь.
Це єдиний час, коли повітря настільки густе, що пахне вологим листям і стиглими яблуками. Коли ще зберігається тепло, але сонце вже не обпікає. Осінь — вона по-справжньому жива». Остап дивився на її розчервоніле від вітру обличчя і розумів: він пропав. Вона була зовсім не такою, як усі попередні.