Голови сотень людей миттєво повернулися до столу молодят. Члени нашої ради директорів почали шоковано підводитися з місць. Обличчя Григорія Макаровича було чорним від гніву. Кілька старших партнерів дивилися на Дениса так, ніби бачили його вперше в житті.
Денис різко підірвався на ноги.
— Катерино, що ти…
— Сядь, Денисе, — мій голос не підвищився ні на децибел, але в ньому лунав такий холод, що він мимоволі завмер.
Він дивився на мене круглими від жаху очима.
— СЯДЬ.
Він повільно опустився на стілець.
Я знову повернулася до зали.
— Денис Палій продав нашу клієнтську базу головному конкуренту. Він продав наші фінансові звіти, наші стратегії — все, що ми будували десятиліттями. Він продав усе це «Авангард Консалтингу» за п’ятсот тисяч доларів.
Шатер вибухнув. Здійнявся гул обурених голосів, шепіт, крики. Хтось у задніх рядах вигукнув: «Боже мій!».
Христина підскочила з місця. Її обличчя було білим, як аркуш паперу.
— Що?! — її голос зірвався.
Я подивилася на свою доньку. Свою красиву, блискучу, зраджену дитину.
— Мені шкода, сонечко, — тихо сказала я. — Але ти повинна знати правду.
Я натиснула кнопку на пульті у своїй руці. На екрані з’явився новий слайд. Банківська виписка. З дуже великими цифрами.
Я дозволила гостям дивитися на це три секунди, перш ніж знову заговорити.
— Денис Палій свідомо руйнував мою компанію, щоб розрахуватися з власними боргами. Два з половиною мільйони доларів боргу. І це був лише початок.
Я знову клацнула пультом. З’явився слайд із трьома назвами компаній та червоними цифрами збитків біля кожної.
Я звернулася до столика номер шість, де сидів Михайло, гендиректор заводу «ТехПром».
— Михайле, у січні ви розірвали з нами контракт. Ви сказали моєму партнеру, що це «стратегічне рішення». Але ж це було не так?
Михайло повільно підвівся, його щелепа була щільно стиснута. Він глянув на Дениса з неприхованою ненавистю.
— Ні, — процідив він. — Це було не так. Він злив наші дані конкурентам.
Я перевела погляд на дев’ятий столик.
— Маргарито, «Агрохолдинг Захід». Ви пішли в лютому, бо ми нібито зірвали всі дедлайни.
Маргарита піднялася, її руки відверто тряслися.
— Ми їх не зривали! — вигукнула вона на весь шатер. — Це він їх саботував! Ти коштував мені моєї посади! — вона тицьнула пальцем у бік Дениса.
Натовп загув ще сильніше. Денис спробував підвестися і втекти, але двоє кремезних чоловіків у цивільних костюмах — співробітники служби безпеки, яких я найняла, — миттєво виросли за його спиною і жорстко посадили його назад.
— За півтора року, — мій голос лунав над натовпом, — Денис Палій систематично знищував репутацію нашої компанії. Загальні фінансові втрати склали шість з половиною мільйонів доларів.
— НАВІЩО?! — крикнув хтось із глибини залу.
Я вказала на екран.
— Дозвольте показати.
На екрані з’явився новий документ. Особистий рахунок Дениса. Переказ на триста тисяч доларів в офшор на Сейшелах.
— Денис Палій винен два з половиною мільйони доларів людині на ім’я Артур Вовк.
Я зробила паузу.
— Артур Вовк керує мережею підпільних нелегальних казино по всій країні. Денис позичав у них гроші для ставок по-крупному. І він не зміг їх повернути.
Наступний слайд показав три фотографії Дениса і Вовка, зроблені на паркінгах і в тінях ресторанів.
— Дедлайн погашення боргу — тридцяте червня. За п’ятнадцять днів.
Я глянула в кінець залу. Артур Вовк, у своєму ідеальному костюмі, стояв біля виходу, схрестивши руки на грудях. Він дивився на Дениса холодними, порожніми очима. Кілька гостей прослідкували за моїм поглядом і відсахнулися.
Денис побачив його. І його обличчя остаточно перекосило від паніки.
— Йому потрібні були гроші. Швидко і багато, — продовжила я. — Тому він створив план.
Екран знову блимнув. Витяг з корпоративного реєстру.
— ТОВ «Каскад-Капітал». Зареєстровано на Кіпрі. Засновники: Денис Палій та Христина Марченко.
Христина дивилася на екран широко розплющеними очима. З її обличчя зникли останні краплі крові.
— Денис переконав Христину, що це це просто «оптимізація оподаткування». Символічне переведення тридцяти відсотків частки компанії в рамках управління сімейним капіталом.
Я вивела на екран діаграму.
— Але справжній план полягав у тому, щоб вивести туди ВСЕ. Сорок сім мільйонів доларів компанії та сімейного фонду мали бути перераховані на рахунки ТОВ «Каскад-Капітал» вже сьогодні ввечері. До вівторка ці гроші опинилися б в анонімних офшорах, а Денис назавжди зник би з нашого життя.
Шатер занурився у шоковану тишу.
Христина зірвалася з місця. По її щоках градом котилися сльози, розмазуючи ідеальний макіяж.
— Мамо, я клянуся, я не знала! — закричала вона на весь зал. — Я не знала, що там сорок сім мільйонів! Він казав мені, що це просто тридцять відсотків, щоб ти могла відпочити!
— ЗАТКНИСЬ, ХРИСТИНО! — нестямно заревів Денис.