Загроза друга: чоловік по інший бік від дівчини, який її блокував. Трохи молодший, ближче до тридцяти, середньої статури, у сірому худі з капюшоном та темних джинсах. Видимої зброї немає, але руки вільні для атаки. Другорядна загроза.
Загроза третя: вартовий біля водійських дверцят. На вигляд за сорок, кремезний, з явною надмірною вагою, у вицвілій джинсовій куртці. Саме його Максиму потрібно було нейтралізувати першим, адже він контролював периметр і міг підняти тривогу.
Коваль наблизився на відстань трьох метрів, перш ніж “вартовий” його помітив. Голова чоловіка різко повернулася, в очах майнув подив, який миттєво змінився на підозру та агресію.
— Дядя, ти щось загубив? Проходь повз! — кинув третій, і в його голосі фальшива миролюбність ледве приховувала готовність до нападу.
Максим нічого не відповів. Він навіть не сповільнив крок. Він просто йшов прямо на нього, дивлячись крізь чоловіка. Рука вартового рефлекторно смикнулася до пояса, туди, де під курткою цілком міг ховатися травматичний чи навіть бойовий пістолет.
Але Максим уже увійшов у зону прямого контакту. Його ліва рука блискавично вирвалася вперед, намертво перехоплюючи праве зап’ястя нападника і притискаючи його до тіла, не давши дістати зброю. Одночасно права рука Максима злетіла вгору в короткому, нищівному ударі основою долоні прямо в щелепу вартового. Голова чоловіка різко відкинулася назад.
Не даючи йому жодної секунди на відновлення рівноваги, Максим розвернувся на опорній нозі, використавши інерцію самого нападника, і потужно вдарив коліном у бічну частину його стегна. Ноги вартового підкосилися. Він важко рухнув на асфальт, глухо вдарившись потилицею об металевий борт мікроавтобуса, і більше не поворухнувся.
Пройшло рівно три секунди.
Чоловік у сірому худі, друга загроза, відреагував напрочуд швидко. Він відпустив дівчину і з глухим гарчанням кинувся на Максима, простягаючи руки до його горла.
Максим зробив короткий крок убік, йдучи з лінії атаки. Він перехопив витягнуту руку нападника і застосував класичний кидок із дзюдо — осото-гарі — перенаправивши всю вагу та інерцію супротивника прямо в асфальт парковки.
Спина чоловіка врізалася в тверде покриття з таким звуком, ніби на землю скинули мішок із цементом. Повітря з хрипом вирвалося з його легень. Максим миттєво опустився коліном йому на сонячне сплетіння, вибиваючи з нападника останні залишки кисню та бажання чинити опір. Очі в хулігана закотилися.
Загальний час: вісім секунд.
Чоловік із ножем, перша загроза, нарешті усвідомив, що саме відбувається. Він грубо штовхнув дівчину вбік, від чого та втратила рівновагу і впала на коліна, боляче вдарившись об асфальт. Нападник розвернувся до Максима, перехопивши ніж зворотним хватом — лезом догори, так, як зазвичай б’ють у кримінальних розбірках.
— Даремно ти сюди поліз, фраєр! — крізь зуби процідив він.
Максим промовчав. Його погляд був намертво прикутий до леза. Він чекав на атаку, повністю контролюючи дистанцію.
Удар був швидким — прямий випад у живіт. Рука Максима розмилася в повітрі, жорстко перехопивши зап’ястя нападника на півдорозі до цілі. Він різко і безжально викрутив руку супротивника, застосовуючи больовий прийом у стійці. Пальці нападника розтиснулися, і ніж із дзвоном упав на асфальт.
Ще до того, як лезо торкнулося землі, Максим провів короткий, прицільний удар ліктем прямо в обличчя чоловіка. Удар дезорієнтував нападника, відкинувши його назад. Максим миттєво зробив підсічку, збиваючи опонента з ніг, і той з розмаху влетів обличчям у бік мікроавтобуса, після чого безвільно осів на землю.
Загальний час: п’ятнадцять секунд.
Максим стояв над трьома непритомними тілами. Його дихання було глибоким, але повністю контрольованим. А от руки почали ледь помітно тремтіти — неминучий наслідок різкого викиду адреналіну в кров, коли безпосередня загроза вже минула.
Він повільно повернувся до дівчини. Вона все ще сиділа на асфальті, притискаючи руки до грудей, і дивилася на нього величезними, повними непідробного жаху очима.
— Ви цілі? — спокійно, намагаючись не лякати її ще більше, запитав Максим.